Догляд за волоссям дитини: шпаргалка для батьків

Волосся в дітей дошкільного віку зазвичай тонке, рідке та м’яке. Лише в підлітковому віці воно стає жорсткішим і товщим. Однак якщо в батьків волосся від природи тонке й рідке, то ймовірно, що дитина від них успадкує волосся з такими самими характеристиками. Якщо ж за таким волоссям правильно доглядати з дитинства, шанси мати здоровий вигляд у підлітковому віці в нього є.

Як мити, ополіскувати та сушити

Мити волосся дітям слід не рідше ніж раз на два дні. Бажано для цього обирати спеціальний дитячий шампунь із нейтральним рН. Адже шампуні для дорослих містять високу концентрацію лауреату й лаурилу сульфат натрію, що можуть спричинити тяжкі алергійні реакції у дитини.

Дехто з батьків має голову дитині звичайним милом. А цього робити не можна. Коли мило з’єднується із солями води та секретом сальних залоз, утворюються нерозчинні часточки, що залишаються на шкірі. Такий догляд за волоссям посилює виділення секрету сальних залоз, спричиняє порушення дихання та кровообігу частини головиТемпература води, якою миють волосся, також має значення. У пріоритеті – тепла кип’ячена вода, адже гаряча пересушує і робить волосся ламким.Ополіскувати волосся дитини корисно підкисленими рідинами. Зокрема, яблучним оцтом, лимонним соком або слабкими розчином лимонної кислоти. Це запобігатиме розвитку мікробів на шкірі голови й сприятиме швидкому росту волосся. А якщо волосся ополіскувати ще й відварами ромашки, липи, кореня аїру, шавлії, евкаліпту, кропиви, воно буде пухнастим і блискучим.Не варто сушити волосся дитині феном. Адже так воно пересихатиме й стане ламким. Ліпше витирати волосся теплим рушником і чекати, поки вони висохне самостійно.

Чим наводити красу

Правильним гребінцем! А як обирати правильний? Орієнтуватися на густоту волосся дитини. Що воно рідше, то густішим має бути гребінец.Для догляду за коротким волоссям достатньо масажної щітки та гребінця з чистими й тупими зубцями. Дерев’яний гребінець ліпший за пластмасовий. Деякі породи дерева – ялівець, сибірський кедр – мають антисептичні та лікувальні властивості.Довге волосся лікарі-трихологи рекомендують протягом дня розчісувати щіткою з натуральним ворсом. Вона не рве волосся, а охайно його пригладжує. Масаж голови такою щіткою посилює кровообіг голови, стимулює ріст волосся й поліпшує його зовнішній вигляд.

Які зачіски робити можна, а як-зась

Дітей, які відвідують заклад дошкільної освіти, лікарі-трихологи рекомендують коротко стригти. До того, що хлопчиків коротко стрижуть, ми звикли. Та навіщо обрізати довге волосся дівчаткам? З’ясуємо, звідки ростуть ноги в цієї рекомендації.Згадайте, яку зачіску батьки зазвичай роблять дівчаткам, які відвідують заклад дошкільної освіти? Так я, косички, тугі хвостики – щоб зачіска надійно трималася протягом дня й мала охайний вигляд навіть після денного сну. Однак, за словами лікарів-трихологів, такі зачіски можуть серйозно нашкодити волоссю дитини-уразити крайову лінію росту волосся. Облисіння в цьому місці називають коронарним, а воно може залишитися на все життя.Якщо батьки не поділяють думку фахівців і стригти дівчінку коротко не збираються, навчіть їх робити зачіску правильно. Для цього спочатку заберіть кілька пучків волосся защіпками, і лише після цього зав’яжіть хвостик чи заплетіть косичку. Коли зафіксуєте зачіску кількох місцях, натяг волосся від коренів послабиться. Зачіпки для волосся обирайте пластмасові, невеликого розміру. Аби волосся не сіклося, стежте аби поверхня защіпки, що торкається його, була гладкою. Також не затискайте міцно защіпками волосся.

Чого остерігатися, від чого лікуватися

Себорейний дерматит, симптом якого може бути лупа, - хронічне запальне захворювання, що вражає ті ділянки шкіри голови дитини, де є сальні залози. Залежно від кількості секрету сальних залоз виділяють два види себореї – жирну та суху. Повнісю вилікувати це захворювання майже неможливо, однак мінімізувати його прояви можна. Так, порекомендуйте батькам звернутися до лікаря-трихолога по пораду, який шампунь від лупи обрати для дитини. А ще розпитайте їх, як дитина харчується вдома. Адже лупа може бути наслідком:

- дефіциту вітамінів, зокрема групи В;

- порушень у роботі шлунково-кишкового тракту;

- алергійних захворювань тощо.

П’ять «не» для батьків щодо догляду за волосся дитини

… розчісуйте мокре волосся.

… вкладайте дитину спати з мокрим волоссям, а ретельно висушуйте їй волосся перед сном.

… заплітайте дитині туго косички та не стягуйте їй туго волосся у хвіст.

… відпускайте дитину влітку на вулицю без головного убору.

… панікуйте, якщо дитині на волосся потрапила фарба, клей, пластилін, жувальна гумка. Обережно видаліть їх за допомогою гребінця та олії.

За звичай патологічне випадіння волосся – це не самостійне захворювання, а супутній симптом інших проблем зі здоров’ям дитини. Тому, аби з’ясувати причину випадіння волосся, варто проконсультуватися із лікарем – трихологом.У межах норми в дитини, як і в дорослого, щодня випадає до 50 волосин. У дітей волосся випадає частіше лише на окремій ділянці голови – так зване осередкове облисіння.Якщо волосся в дитини постійно збивається в ковтуни, які складно розчесати, можливо, у неї захворювання, пов’язане з вродженою патологією волосся. У такому разі порекомендуйте батькам звернутися до лікаря- трихолога чи лікаря – дерматолога. Також ознайомите їх з пам’яткою по догляду за дитячим волоссям.

Моя мама вміє все: клуб матусь на варті здоров’я дітей

Через надмірну зайнятість батьків діти не можуть повноцінно спілкуватися в родинному колі. А ті батьки, які мають змогу проводити дозвілля спільно з дитиною, часто не знають, як його правильно організувати. Ми вирішили навчить батьків наших вихованців це робити. Для цього з’ясували їхні запити та рівень психолого-педагогічної культури. Відтак обрали найприйнятнішу форму спілкування – клуб матусь «моя мама вміє все». Зустрічі у форматі Клубу дають нам змогу:

- активізувати виховний потенціал родин;

- розширити коло їхніх психолого-педагогічних знань;

- сформувати навички ефективної взаємодії з дітьми;

- підвищити рівень відповідальності за розвиток вихованців.

Клуб існує п’ять років. Засідання проводимо чотири рази на рік. Запрошуємо на них фахівців, які консультують батьків з різних питань щодо фізичного й психічного здоров’я дітей. Також за участю працівників нашого закладу дошкільної освіти, зокрема практичного психолога, медичної сестри та інструктора з фізкультури, проводимо майстер- класи, тренінги тощо. При цьому особливу увагу приділяємо інтерактивним формам роботи. Так, ігри вправи та інші інтерактивні завдання дають змогу матерям ефективніше застосувати нові знання на практиці.

Нерідко засідання проводимо у формі дискусії, під час якої батьки обговорюють різні погляди на проблеми виховання чи складання ситуації у взаємодії з дітьми. У такий спосіб вони обмінюються досвідом, разом думають, як вирішити ту чи ту проблему. Цінність таких зустрічей ще й у тому , що коли батьки набувають більшого досвіду, вони впевнюються у власних педагогічних можливостях.

Клуб матусь «Моя мама вміє все»

засідання на тему «Як навчати дітей бути здоровими»

МЕТА:

- ознайомити батьків із системою фізкультурно- оздоровчої роботи в закладі дошкільної освіти;

- надати змогу повправлятися степаеробікою разом з дітьми на практиці;

- навчати виготовляти «серсо»;

- сприяти обміну досвідом з питань здорового способу життя в сім’ях вихованців.

МОДЕРАТОРИ:

- медична сестра;

- інструктор з фізичної культури.

УЧАСНИКИ:

- матері;

- діти.

ОБЛАДНАННЯ:

- степ – платформа;

- порожні пластикові пляшки (1,5-2л)

- контейнери від «кіндер-сюрпризів»;

- шнур або мотузка;

- ножиці;

- аркуш ватману із зображення валізи;

- стікери;

- оракал;

- трафарети геометричних фігур;

- олівці;

- ручки.

ХІД ЗАСІДАННЯ:

До музичної зали заходять модератори й учасники засідання, вітаються одне з одним і знайомляться за допомогою вправи «Я пропоную»

Вправа « Я пропоную…»

Учасники по черзі називають свої імена та пропонують власні рецепти здоров’я. Головне правило – уважно слухати одне одного й не повторюватися.

Медична сестра: Найбільша цінність людини – здоров’я. І з цим не посперечаєшся. Тому так важливо сформувати в дитини розуміння значущості здоров’я для щасливого життя. Ми з вами й намагаємося це зробити. Та найефективніше виховувати в дітей прагнення бути здоровими, формувати в них навички здорового способу життя на власному прикладі. Система фізкультурно-оздоровчої роботи в нашому закладі дошкільної освіти містить чимало заходів і здоров’язбережувальних технологій. Їхні ефективність залежить від різних чинників. Один з них – плідна взаємодія з вами. Саме тому ми ініціювали засідання. Клубу на тему здорового способу життя.

Інструктор з фізкультури: Спочатку трохи розважимося – потанцюємо! Діти, ви вже знаєте, що таке степ- аеробіка. Розкажемо й вашим мамам?

Інструктор з фізичної культури розповідає матерям про степ-аеробіку.

Інформаційне повідомлення

Степ-аеробіка – це різновид танцювальної аеробіки, під час якої рітмічні рухи вгору та вниз виконують за допомогою спеціальної степ – платформи. Такі заняття ефективні для людей різного віку в період реабілітації після травм, а також для вдосконалення фізичної форми. Ми виконуємо з дітьми вправи зі степ – аеробіки на заняттях з фізкультури, під час ранкової гімнастики та на заняттях гуртка фізкультурно – оздоровчого напряму. Обираємо переважно циклічні вправи, зокрема ходьбу. Вона проста за своєю руховою структурою і доступна дітям, а також активізує роботу органів дихання й кровообігу, поліпшує обмінні процеси в організмі та створює гарний настрій. Завдяки степ – аеробіці діти навчаються тримати рівновагу, орієнтуватися в просторі, удосконалюють точність рухів. Техніка степ – аеробіки сприяє формуванню в дітей правильної постави. Для цього під час виконання вправ стежимо, щоб діти:

- тримали плечі розправленими, сідниці напруженими;

- не перенапружували колінні суглоби;

- не прогинали спину;

- не переносили степ – платформи, притискаючи їх до тіла.

Навчаємо дітей рухів рук лише тоді, коли вони досконально опановують рухи ніг. Аби налаштувати дітей на потрібний лад, вмикаємо ритмічну музику.

Медична сестра:

Аби зміцнити здоров’я та поліпшити фізичний розвиток дітей завдяки заняттям зі степ- аеробіки просимо вас заповнити анкети.

Медична сестра роздає матерям анкети. Після того, як вони заповнили іх, переглядає. За потреби просить пояснити відповідь.

Інструктор з фізичної культури:

Аби зацікавити дитину вдома виконувати вправи зі степ – аеробіки, рекомендуємо роботи їх разом з нею. Повправляємося це робити під час розминки. Спочатку покажемо кілька вправ, які дитина може виконати з мамою, потім- з татом. Діти, навчите татусів удома виконувати вправи?

Матері й діти розташовуються на килимах перед степ – платформами. Повторюють рухи, які їм показує інструктор з фізкультури.

Комплекс вправ зі степ- аеробіки «Я і мама»:

- ходьба на степ – платформі, руки активно згинати в ліктях;

- приставні кроки прямо, боком на степ-платформу і з неї;

- ходьба довкола степ- платформи;

- підйом на степ-платформу однією ногою та згинання іншої ноги в коліні, ліктем протилежної руки торкнутися коліна;

- стрибок ноги нарізно на підлозі, стрибок ноги разом на степ платформі;

- приставні кроки з почерговим торканням степ- платформи пальцями ніг;

- ходьба на місці, біля степ-платформи;

- повільні приставні кроки на степ – платформу вперед з рухами рук в гору і вниз для заспокоєння дихання.

Комплекс вправ зі степ- аеробіки «Я і тато»

- ходьба на степ-платформі, руки активно згинати в ліктях;

- приставні кроки прямо, боком на степ-платформу і з неї;

- ходьба довкола степ-платформи;

- кроки –випади на степ – платформі ногою вправо, вліво, вперед, назад, руки в сторони;

- стрибки на степ – платформі з неї двома ногами;

- підйом на степ-платформу однією ногою, згинання іншої ноги в коліні, ліктем протилежної руки торкнутися коліна;

- ходьба на місці біля степ-платформи;

- повільні приставні кроки на степ-платформу вперед з рухами рук в гору і вниз для заспокоєння дихання.

Інструктор з фізичної культури: Оберіть ті вправи, які вам до вподоби. Вдома виконуйте кожну з них по п’ять разів.

Медична сестра: Під час активних фізичних вправ дитина пітніє. Тому вона не може перебувати на заняттях з фізкультури в повсякденному одязі. Для занять зі степ-аеробіки в закладі дошкільної освіти рекомендуємо підготувати для дітей футболки й шкарпетки одного кольору, неширокі шорти. Вдома кольорову гаму спортивної форми обирайте самі. Однак стежте, аби вона була зручною і не обмежувала рухи дитини. Як це роблять, скажемо, джинсові шорти.

Медична сестра роздає матерям пам’ятки

« Щоб степ-аеробікою займатися, треба у спортивну форму одягатися»

Медична сестра: Порухалися, а тепер відпочинемо – виготовимо іграшку-тренажер «Серсо». Для неї нам знадобиться пластикова пляшка, контейнер від «кіндер-сюрприза» шнур або мотузку, кольорова ізоляційна стрічка, оракл, трафарети геометричних фігур, ножиці, олівці, та ручки.

Майстер-клас виготовлення іграшки-тренажер «Серсо»

Матері виготовляють основу іграшки – тренажера. Для цього вони відрізають 15-20см верхньої частини пластикової пляшки. Лінію відрізу обклеюють ізоляційною стрічкою. Медична сестра пропонує дітям прикрасити основу іграшки-тренажера різнокольоровими геометричними фігурами, які вони вирізали з оракулу. Батьки з’єднують контейнер від «кіндер-сюрприза» з пластиковою пляшкою за допомогою шнура (30-40 см), який прикручують кришкою від пляшки.

Вправа-рефлексія «Валіза»

Медична сестра закріплює аркуш ватману із зображенням валізи на дошці. Потім пропонує матерям написати на стікерах, що з того, що вони почули під час засідання, вважають корисним і застосовуватимуть на практиці. Стікери кріплять на аркуші ватману. Медична сестра зачитує написи на стікерах, коментує їх і дає поради.

Медична сестра: Шановні мами! На ваше прохання на наступному засіданні поговоримо про харчування дітей. Але щоб ми попрацювали продуктивно, виконайте домашнє завдання. Сфотографуйте сніданок, який приготуєте дитині у вихідний день. Фотографію роздрукуйте й принесіть на наступне засідання. Так ви обміняєтеся досвідом і проаналізуєте помилки одне одного.

Раціон дитини

Раціон дитини має бути різноманітним за набором продуктів харчування, аби забезпечити організм дитини необхідною кількістю поживних речовин — білків, жирів, вуглеводів, а також вітамінів, макро- та мікроелементів. При цьому продукти харчування мають бути раціонально розподілені на кожний прийом їжі впродовж дня.

У щоденному раціоні дитини обов'язково мають бути овочі, молоко та кисломолочні продукти, страви з круп, м'яса та риби. Особливо корисними для організму дітей вважають таку рибу, як щука, сом, морський окунь, тріска, судак та оселедець.

Зверніть увагу !

Оселедець — це глибоководна риба родини оселедцевих, що мешкає майже у всіх океанах, проте найбільша її кількість зосереджена в північних водах Атлантичного і Тихого океанів.

Оселедець, зокрема його філе, є джерелом життєво важли-

вих для організму людини якісних легкозасвоюваних білків і жирів. Білки оселедця містять усі незамінні амінокислоти. Особливо багато серед них лізину, лейцину та триптофану. Серед жирів домінують моно- та поліненасичені жирні кислоти — олеїнова, ліноленова й унікальні, властиві лише рибі, докозагексаенова й ейкозапентаенова.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! В оселедці може накопичуватися до 35% жиру.Його вміст залежить від того, в яких водах спіймали рибу: що північніше, то більше жиру.

Для харчування дошкільників рекомендують використовувати оселедець із вмістом жиру не менше 12%. Адже така риба містить більше корисних поліненасичених жирних кислот. Уміст жиру впливає на енергетичну цінність, смакові якості, і кулінарне використання оселедця (табл.). Що жирніша риба, то вона ніжніша, смачніша.

Хімічний склад та енергетична цінність оселедця
Найменування продуктуБілки, гЖири, гВуглеводи, гЕнергетична цінність, ккал
Атлантичний жирний17,719,5248
Атлантичний нежирний19,16,5135
Атлантичний середньосолоний17,08,5145
Тихоокеанський жирний14,015,0191
Тихоокеанський нежирний18,07,0135
Тихоокеанський середньосолоний17,417,1224

Також ця риба містить вітаміни Б, А, Е, РР, С увесь комплекс

вітамінів групи В, а також макро- та мікроелементи — калій, кальцій, магній, фосфор, хлор, залізо, йод, кобальт, марганець, мідь, фтор,хром, селен, цинк. Вживання ЗО г філе оселедця забезпечить добову потребу організму дитини в залізі та цинку на 3%, у фосфорі — на7% та в калії — на 14%.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Оселедець є «рекордсменом» серед усіх видівриби за вмістом вітаміну Є.

Корисні властивості

Оселедець швидко засвоюється організмом дитини та є для ньогоідеальним джерелом білка — основного будівельного матеріалу длям'язів і шкіри. Регулярне вживання цієї риби сприяє відновленню силта енергії в разі перенавантажень як розумового, так і фізичного характеру, знижує агресивність і пригнічує вироблення гормонів стресу.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Навіть один шматочок оселедця може поліпшити настрій дитини.

Оселедець рекомендують вживати дітям для профілактики рахіту та остеопорозу, зокрема в осінньо-зимовий період. Адже ця риба містить значну кількість вітаміну Б, що сприяє максимальному засвоєнню кальцію та фосфору.

Оселедець поліпшує роботу серцево-судинної системи, зокрема:

- зменшує ризик утворення тромбів у судинах;

- активізує кровообіг у капілярах;

- зміцнює стінки кровоносних судин;

- регулює артеріальний тиск;

- збільшує кількість «корисного» холестерину (ліпопротеї-дів високої щільності);

- очищує кров від продуктів окислення, токсинів і холестерину.Оселедцевий жир зменшує розмір жирових клітин — адипоцитів, що знижує ризик розвитку діабету другого типу. Окрім того,завдяки вмісту хрому м'ясо оселедця регулює рівень інсуліну в крові.

Ця риба має стати постійним компонентом лікувальної дієти для дітей із надлишковою масою тіла, адже містить поліненасичені жирні кислоти, що поліпшують обмін речовин в організмі.

Регулярне вживання оселедця забезпечує організм людини йодом. Цей мікроелемент необхідний для роботи щитоподібної залози, зокрема для виробництва нею гормонів. До речі, селен, що міститься в оселедці, є мікроелементом, що підвищує засвоєння йоду.

Оселедець корисно вживати для підвищення імунного захисту організму, а отже — профілактики гострих респіраторних вірусних інфекцій і грипу. Усе завдяки вмісту лізину — амінокислоти, щомає противірусну дію.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вживання молоків оселедця є засобом профілактики і лікування захворювань грибкової природи. Адже молоки містять імуномодулятори, а саме натрієву сіль ДНК.

Лецитин, що міститься в ікрі оселедця, стимулює регенераціюклітин шкіри і навіть підвищує рівень гемоглобіну в крові.

Особливості вживання

Лікарі рекомендують уводити солоний оселедець до раціону дітей з трирічного віку. Адже як і будь-яка риба, через значний вмістйоду оселедець може спричинити алергійну реакцію. Тим паче якщов когось із батьків є алергія на рибу. До того ж солоний оселедецьмістить значну кількість харчової солі. У разі насичення тканин ікровоносних судин цією речовиною в організмі дитини виникаєнадлишок води, що призводить до перевантаження нирок.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У малосольному оселедці міститься 6,3 г солі, ав солоному — 14 г на 100 г продукту.

Однак при цьому їсти солоний оселедець бажано хоча б раз натиждень. У дошкільному навчальному закладі даємо його дітям

До речі, селен, що міститься в оселедці, є мікроелементом, що підвищує засвоєння йоду.

Оселедець корисно вживати для підвищення імунного захисту організму, а отже — профілактики гострих респіраторних вірусних інфекцій і грипу. Усе завдяки вмісту лізину — амінокислоти, що має противірусну дію.

Обираємо солоний оселедець

Спершу перевірте тузлук, тобто розсіл. Він має бути прозорим. Це свідчить про його свіжість, правильність приготування, а отже — належне зберігання риби. Якщо на поверхні тузлуку є масні плями, а його запах занадто різкий та неприємний — в ньому засолений зіпсований оселедець.

Огляньте жабри оселедця. Адже вони — основний показник свіжості риби. У свіжої риби вони темно-червоного кольору. Якщо під час натискання на жабри утворюються синці, це свідчить про порушення технології засолювання оселедця.

Подивіться на очі риби. Червоний колір очей свідчить про свіжість і високу жирність риби. Каламутні очі будуть у риби з ікрою.

Прискіпливо огляньте тушку риби. Колір її шкіри має бути рівномірним, без жовтих і коричневих плям. На поверхні немає бути слизу, а хвіст і плавники мають бути цілими. Якщо на тушці є пошкодження, це свідчить про те, що риба розкладається. Луска обов'язково має бути без так званої іржі, що виникає на поверхні оселедця через окислення жиру. Це не поверховий дефект: якщо іржа є на шкірці, то будьте певні — філе також постраждало.

Натисніть на рибу. Легке натискання не повинно залишити на ній ямки, як на пластиліні. Її поява вказує на несвіжість оселедця, а також на його неодноразове заморожування-розморожування.

Зверніть увагу на товщину риби. Оселедець із товстою спинкою буде смачнішим, ніж із худою. До того ж така риба може містити ікру або молоки. Аби обрати щось конкретне, натис-ніть на черево риби: внизу, ближче до хвостового плавника, із отвору з'явиться ікра або молоки.

Віддавайте перевагу оселедцю в непрозорій упаковці чи безпосередньо з бочки. Адже в прозорій вакуумній упаковці риба втрачає свої корисні властивості через вплив світла.

Термін придатності філе оселедця мало- та слабкосолоного, запакованого пакети під вакуумом за температури:

-4...-8 °С — ЗО діб

-2...+2 °С—10 діб

0...+6 °С —4 доби

Вживання жувальної гумки

дітьми дошкільного віку

Тему вживання жувальної гумки повсякчас активно обговорюютьу суспільстві. Розглядають її з різних боків: етичні норми, впливна здоров'я, психологічна залежність тощо. Та все ж найбільш обговорюваним є медичний аспект: лікарі раз у раз нагадують про небезпеку вживання цього продукту, повний склад якого досі приховано від громадськості.

Виробники ж стверджують: уживання жувальної гумки — це не лише смачно, а й корисно. Тому й пропонують широкий асортимент, постійно дивуючи новими смаками, яскравим дизайном упаковок тощо. Складно не піддатися спокусі: хто ж відмовиться від простого і смачного догляду за ротовою порожниною? Попри те що немало сказано про шкідливий вплив жувальної гумки на здоров'я, для деяких людей її жування перетворилося на звичку.

Що й казати про дітей: надування, лускання бульбашок — цікава розвага. Уподобавши яскраво виражений солодкий смак жувальної гумки, діти дедалі частіше просять батьків придбати їм жувальну гумку. У такому разі не варто категорично забороняти вживати її, тим паче, що це зазвичай безрезультатно. Ліпше навчити дитину жувати гумку правильно, так, як радять лікарі. Більшість із них упевнені: жувальна гумка — водночас і ворог, і союзник у боротьбі з деякими захворюваннями. Приміром, за її допомогою можна зміцнити ясна та провести гімнастику для щелеп.

Імовірно, про ці переваги жувальної гумки знали наші предки, адже її історія сягає ще часів Давньої Греції. Там жували смолу мастикового дерева, тому й називали першу жувальну гумку мастикою. Греки небезпідставно вважали, що вона очищує зуби й освіжає подих. Індіанці Майя 1000 років жували застиглий сік дерева саподилла, а індіанці Латинської Америки — смолу хвойних дерев. Із часом білі поселенці до смоли хвойних дерев почали додавати бджолиний віск. Для українців звичним було жування клею дерев- вишні, абрикоса, сливи. Як комерційний продукт гумка з'явилася в 1848 р. За геніально простим задумом американського учителя Джона Кертиса (John Curtis).

Хімічний склад

Майже всі виробники жувальних гумок ретельно приховують склад свого продукту особливо ті компоненти, які використовують для створення ексклюзивних смаків. Проте відомо, що зазвичай 20% жувальної гумки складає її основа, 60% — цукор, близько 5% — добавки для надання смаку, кольору і запаху

Здебільшого на упаковці жувальної гумки вказують такі речовини, що входять до її складу:

• гліцерин [стабілізатор Е 422);

• гуміарабік (загусник Е 414};

• бутілгідрооксіназол (антиоксидант Е 320);

• лецитини і фосфатиди (емульгатор Е 322) тощо.

На початку промислового випуску жувальної гумки її основу складав сік каучуконосних дерев, який проходив спеціальну обробку кислотою або піддавався випаровуванню, відтак перетворювався на м'яку пружну масу. Але дефіцит цього продукту зумовив його заміну синтетичною основою. Часто задля економії виробники використовують бутадієн-стирольний каучук. Розпізнати його можна за жорсткістю жувальної гумки, швидкою втратою її смаку та характерною гіркотою після цього. Використовують цей компонент і під час виготовлення дитячих жувальних гумок, які за логікою мали бмістити лише безпечні речовини.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Після проведення ретельних досліджень бутадієн-стирольний каучук заборонили в багатьох країнах. Причиною став висновок вчених про те, що стирол, який виділяє ця речовина, зумовлює подразнення слизових оболонок, головний біль і шкодить роботі нервової системи. Проте з метою економії бутадієн-стирольний каучук досі використовують виробники країн «третього світу» і деяких розвинених країн.

Нині загальновідомо, що смакові стимулятори негативно впливають на організм. Проте що смачніша, і відповідно, дорожча, жувальна гумка, то щедріше виробник сипле в неї харчові добавки, які саме — знову ж таки, комерційна таємниця. Відомо лише, що тривалішого смаку жувальній гумці надає замінник цукру.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Чи не найпопулярнішою серед жувальних гумок є гумка зі смаком ментолу. Ментол — це речовина, добута з ефірної олії м'яти перцевої у спосіб охолодження і центрифугування кристалів. Проте деякі виробники і цей компонент замінюють «штучною» речовиною — синтетичним ментолом.

Різноманітні запити споживача щодо смаку, запаху, кольору цього продукту зумовлюють використання виробниками фруктових ароматизаторів і барвників. Лише за їх допомогою непримітна жувальна гумка сіро-білого кольору набуває привабливих якостей. До складу жувальних гумок можуть входити лише ті барвники, які офіційно дозволені Міжнародним стандартом якості та входять у список перевірених і нешкідливих речовин. Цей перелік постійно змінюється: деякі речовини додають у нього, а деякі, навпаки, виключають через негативні результати досліджень.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Нафталіновий червоний барвник моноазонафтален, відомий під кодом Е 123, заборонили використовувати через виявлення його мутагенної активності.

Для еластичності жувальної гумки в неї зазвичай додають гліцерин або емульгатори природного походження — лецитин, камедь, іноді антиоксиданти. Містить жувальна гумка й інші сумнівні компоненти: підсолоджувачі, стабілізатори, загусники, емульгатори тощо. На упаковці подібні речовини здебільшого позначають індексом «Е».

Вплив на організм людини

Науковці мають неоднозначні погляди на жувальну гумку. З одного боку, значний вміст цукру робить її безпечною — бактерії за такої концентрації не виживають. З другого боку, надмірна калорійність продукту, здатність порушувати обмін речовин і зумовлювати різноманітні захворювання зубів — погана перспектива.

Не варто забувати, що ротова порожнина — місце, де перебуває найбільша кількість мікробів в організмі людини. Мікроби виділяють кислоти, які спричиняють руйнування зубів. Якщо в жувальній гумці міститься карбамід, то вона нейтралізує ці кислоти.

Виробники наголошують на здатності жувальної гумки нормалізувати кислотно-лужний баланс. Проте його порушення після прийому їжі є природним процесом, і необхідності в додаткових засобах для його відновлення немає. Зазвичай воно триває ЗО хв., тоді як жувальні гумки (без цукру, із вмістом фторовмісних добавок) можуть скоротити цей час до 10-15 хв. Проте такого самого прискорення можна досягти і завдяки полосканню ротової порожнини після їжі водою.

Мало хто знає про проносний ефект жувальної гумки, який виникає через вміст сорбіту — замінника цукру. Є дані про те, що для досягнення цього ефекту іноді достатньо лише 10 г жувальної гумки. Підсилює проносну дію ще один компонент — ксиліт, який водночас є корисним для зубів. Отже, усі протикарієсні жувальні гумки можуть стати причиною діареї. А спирти, поліоли, які також містяться в жувальній гумці, — призвести до виникнення спазмів і метеоризму. Людям, які страждають на гастродуоденіт, коліти, жувальна гумка взагалі протипоказана.

Як бачимо, корисних властивостей жувальна гумка має небагато, але їх наявність — важливий аргумент під час вибору — купуват чи ні. Жувальна гумка, зокрема, механічно очищає зуби від залишків їжі, проте вона «безсила», коли йдеться про складнодоступні місця ротової порожнини, як-от ділянки між зубами і поблизу ясен, а саме тут зазвичай починає розвиватися карієс. Очистити їх можна лише за допомогою зубної щітки та зубної нитки. Ефективним і водночас безпечнішим за жувальну гумку в боротьбі за чистоту є полоскання рота.

Відбілювання зубів — цілком реальний ефект від жування гумки, яка містить відбілювальні речовини. Але й тут є підводні камені: для досягнення бажаної білизни вживати її слід дуже часто, а це — ризик набути цілого спектру захворювань різних систем організму. Жувальна гумка також спричиняє активне вироблення слини, яка руйнує патогенну мікрофлору в ротовій порожнині — відповідно, захищає зуби.

Без сумніву, страждає від регулярного вживання жувальної гумки і травна система. Під час жування слинні залози виробляють слину, виділяється більше шлункового соку, у жовчному міхурі збирається жовч. Ці процеси — природна реакція організму: він готується до перетравлювання їжі. У випадку з жувальною гумкою їжа до шлунку не потрапляє, а секретам дітися нікуди. Такі застійні явища вкрай негативно впливають на організм: із часом можуть утворитися камені у жовчному міхурі, розвинутися такі захворювання, як гастрит, виразка, дуоденіт, холецистит, патології слинних залоз. Значно підвищує небезпеку жування гумки натщесерце.

Регулярне жування гумок може зумовлювати розвиток гіперсалівації слинних залоз, тобто сухість слизової оболонки. Відтак можуть виникати дисбактеріоз, заїди тощо.

Жодна реклама не нагадає, що надмірне захоплення жувальною гумкою може спричинити виникнення захворювань крові, приміром: гемолізу, гемоглобінурії, а часом і метгемоглобінового інфаркту нирок. Причина криється у гліцерині, який, всмоктуючись у кров у великій кількості, проявляє токсичні властивості. А висока концентрація бутілгідрооксіназолу підвищує рівень холестерину в крові.

Через різноманітність штучних і небезпечних інгредієнтів жувальна гумка також здатна зумовлювати алергійні реакції.

Значно збільшує негативний вплив на організм жування гумки під час куріння, оскільки вона здатна вбирати канцерогенні речовини, які разом зі слиною потрапляють у шлунок.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вживання жувальної гумки у формі сигарети, яку так полюбляють діти через відчуття «дорослості», як стверджують фахівці Рочестерського університету, підвищує вірогідність формування у майбутньому звички курити. Саме тому у Великобританії, Канаді та Австралії такі «жувальні сигарети» вже заборонені. Але, приміром, у США їх продають в упаковці, ідентичній упаковці сигарет.

Ще один негативний наслідок регулярного вживання жувальної гумки — психологічна залежність, за якої люди намагаються набути впевненості в собі завдяки боротьбі з неприємним запахом із рота після їжі. Варто зауважити, що відповідно до опитувань у багатьох країнах люди не схвалюють постійного жування гумки, в деяких респондентів ті, хто постійно жує, навіть спричиняють відразу. Адже дехто нехтує етичними нормами і жує гумку під час розмови, на уроках, лекціях тощо.

Лікарі не рекомендують давати жувальну гумку дітям до трьох років, її заміною може бути жувальний мармелад, який містить мінімум барвників і синтетичних добавок. У дитячих жувальних гумках здебільшого міститься цукор, здатний порушити кислотно-лужний баланс. Окрім негативного впливу на здоров'я, дітям не варто вживати жувальну гумку ще й тому, що є ризик її ковтнути, а це може зумовити проблеми з травленням, а у разі вживання у великій кількості — непрохідність кишківника.

Часто трапляється, що дошкільники витягують жувальну гумку з рота, відтак знову жують, а часом ще й діляться нею з друзями. Це може зумовити поширення різних інфекцій, приміром стоматиту.

Серед інших причин відмовити дитині у купівлі жувальної гумки — вплив на розвиток мовлення. Діти, які часто жують гумку, можуть погано вимовляти звуки. Тонус жувальних м'язів у таких дітей часто підвищений. Трапляється, що вони скриплять зубами під час сну, а тому погано висипаються, прокидаються млявими і стають дратівливими протягом дня. Часте жування гумки може також спричинити порушення прикусу.

Рекомендації щодо вживання

Більшість лікарів ставляться до вживання жувальної гумки пацієнтами відносно лояльно. Але попереджають: її можна вживати лише після прийому їжі (а не після перекусу!), не частіше 3-4-х разів на добу. Жувати гумку слід не довше 15 хв. Щойно жувальна гумка втрачає смак, її слід викинути. Деякі лікарі схвалюють вживання жувальної гумки і перед прийомом їжі для стимулювання вироблення шлункового соку для ліпшого травлення, але не довше 5 хв. Варто купувати жувальну гумку лише відомих виробників:принаймні, вона має постійний склад, і не містить надто небезпечних компонентів. Слід обирати гумки без цукру, барвниківі штучних ароматизаторів. Не слід забувати, що жувальна гумка, як і решта продуктів харчування, має термін придатності, його слід обов'язково перевіряти.

Вживання жувальної гумки не є варіантом спрощеного способу догляду за ротовою порожниною. Для збереження здоров'я зубів залишаються актуальними такі правила, як-от:

• чистити зуби двічі на день;

• регулярно відвідувати стоматолога;

• після кожного прийому їжі полоскати рот водою або спеціальними ополіскувачами. За відсутності відповідних умов можна з'їсти яблуко.

Відмовитися від жувальної гумки назавжди варто тим, хтомає алергійні реакції на цей продукт.

Насамкінець зазначимо, жувальна гумка — це засіб особистої гігієни, який не завадить носити з собою. Однак надмірне її вживання, зокрема дітьми, не матиме позитивних наслідків, а лише сформує шкідливу звичку. Тож завданням медичної сестри дошкільного навчального закладу є проконсультувати батьків щодо правильного вживання жувальної гумки, а за потреби — порекомендувати альтернативу, приміром овочі та фрукти.

МОЗ: До та після вакцинації.

Що варто знати батькам

Вакцинація – найефективніший спосіб захистити організм людини від небезпечних хвороб. Нині у всіх сучасних і розвинутих країнах для своєчасної боротьби з інфекціями застосовують щеплення. У батьків часто виникають питання щодо вакцинації, томуМіністерство охорони здоров’я Українипояснює, які існують протипоказання до вакцинації, про що треба повідомитилікаря дощеплення дитини та на що звернути увагу після вакцинації.

Отже, які існують протипоказання до вакцинації?

Вакцинація не робиться дитині, в якої є високий ризик розвитку ускладнень, чи при станах, коли імунна відповідь на введену вакцину не сформується.Важливо пам’ятати, що наявність протипоказань ще не означає, що у разі проведення щеплення виникне ускладнення.

Попри те, що в кожній країні перелік протипоказань до вакцинації може дещо відрізнятись, у більшості країн Європи, в США, Канаді та інших країнах світу перелік протипоказань схожий на протипоказання до вакцинації, визначені Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ).

А саме -існує лише кілька протипоказань до вакцинації:

1. Гостре захворювання, що супроводжується температурою вище 38,5°С.

2. Серйозна алергічна реакція (анафілактичний шок) на попередню дозу вакцини чи відома алергічна реакція на один із компонентів вакцини (наприклад, на желатин, неоміцин, курячий білок та ін.).

3. Захворювання і стани організму, при яких імунітет після введення вакцини може не сформуватися (наприклад, в умовах хіміотерапії у онкологічних хворих; при вживанні великих доз стероїдних гормонів; при вживанні ліків, що пригнічують імунітет; при СНІДі). Інактивовані вакцини безпечні для таких людей, адже не містять живого вірусу чи бактерії, однак успішне вироблення імунітету після введення вакцини не гарантується.

4. Дітям з неконтрольованою епілепсією не рекомендовано вводити цільноклітинні вакцини проти кашлюка.

5. При вагітності не рекомендоване введення „живих” вакцин (вагітні жінки в багатьох країнах вакцинуються від грипу щорічно інактивованими вакцинами).

В Україні перелік протипоказань ширший. Наприклад, в Україні не можна вакцинувати дітей з підвищеною температурою.Перелік протипоказаньвизначенийнаказом Міністерства охорони здоров’я України.

Наявність протипоказань до вакцинації визначається індивідуально для кожної дитини. Протипоказання до вакцинації на тривалий час (до 3 місяців і більше) — так зване медвідведення від щеплень — встановлюються імунологічною комісією. Такі комісії існують при кожній центральній районній поліклініці; вищий рівень — обласний.

Якщо ваша дитина пропустила щеплення через протипоказання, ви можете продовжити курс вакцинації в подальшому за графіком, який визначить ваш педіатр.

Про що треба сказати лікарю до вакцинації?

Вам обов’язково слід поінформувати лікаря про такі факти:

  • якщо вам здається, що дитина хвора;
  • чи є у дитини алергія на медичні препарати, продукти харчування або вакцини;
  • чи спостерігалась у дитини серйозна реакція на вакцинацію в минулому;
  • чи були у дитини проблеми зі здоров’ям, пов’язані з астмою, хворобами легенів, серця, нирок, метаболічними розладами (наприклад, діабет), хворобами крові;
  • чи були у дитини судоми;
  • чи приймала дитина препарати, що пригнічують імунітет (кортизон, преднізолон, інші стероїди, препарати для лікування раку), чи проходила променеву терапію;
  • чи отримувала дитина переливання крові або продуктів крові, імуно (гамма) глобулін;
  • чи приймає вона якісь ліки;
  • чи отримувала дитина будь-які вакцини протягом останніх 4-х тижнів.

Використовуйте кожен візит до лікаря, щоб з’ясувати усі питання здоров’я і розвитку дитини, які вас цікавлять.

Що зробить лікар перед вакцинацією?

Перш ніж зробити щеплення, лікар вивчить картку дитини, виміряє їй температуру і проведе загальний огляд. Лікар також надасть вам форму інформованої згоди і оцінки стану дитини для проведення вакцинації. Форма заповнюється одним із батьків або опікунів дитини. Заповнений документ залишається у медичному закладі, в якому проводиться вакцинація.

Ця форма затверджена Міністерством охорони здоров’я України і використовується на всій території України. Форму „Інформована згода та оцінка стану здоров’я особи або дитини одним з батьків, законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики” ви можете знайти на сайті МОЗ — www.moz.gov.ua.

Крім того, лікар повідомить вам про:

  • можливі реакції на вакцину і терміни, в які вони можуть виникнути;
  • симптоми, за яких треба терміново звертатися по медичну допомогу;
  • у якому дозуванні і які саме ліки від температури давати дитині;
  • коли необхідно зробити наступне щеплення.

Обов’язково задайте перед вакцинацією всі питання щодо неї, які вас цікавлять.

На що звернути увагу після вакцинації?

Іноді щеплення, що захищають вашу дитину від інфекційних захворювань, можуть викликати тимчасовий дискомфорт, наприклад, незначний біль у місці ін’єкції, підвищення температури. З цієї причини дитина може нервувати і плакати, відповідно, після щеплення вона потребує більшої уваги.

Іноді після щеплення в дитини може підвищитися температура. У такому разі дайте дитині ліки без вмісту аспірину — наприклад, парацетамол.

Уважно прочитайте інструкцію і дайте ту дозу, що відповідає віку дитини.Не одягайте на дитину забагато одягу і не загортайте у кілька ковдр.Температура у кімнаті, де перебуває дитина, повинна становити близько 22°С.Дитина має пити багато рідини.Повідомте лікарю про підвищення температури чи інше погіршення стану дитини

Коли слід негайно звернутися по медичну допомогу?

· у дитини температура тіла 39°С та вище;

· дитина здається незвичайно блідою;

· дитина стала млявою, пасивною і загальмованою;

· дитина безупинно плаче впродовж 3 годин і більше;

· дитина плаче дивним, відмінним від звичайного голосом;

· дитина тремтить, здригається чи в неї почалися судоми;

· дитина відмовляється від їжі, блює.

До приходу лікаря:

· не панікуйте;

· при підвищеній температурі тіла дайте ліки;

· заспокоюйте дитину;

· підготуйтесь до можливої госпіталізації;

-тримайте під рукою медичну картку дитини (виписки, консультативні висновки, зроблені раніше).

Кiлькiсть переглядiв: 167