ІНФОРМАЦІЙНИЙ СТЕНД.

«Психологічна готовність дошкільників до навчання у школі»

Вступ до школи є однією з найважливіших подій у житті дитини. Оскільки сьогодні багато дітей починають навчання не з семи-, а з шестирічного віку, виникає багато проблем і запитань. Тому виникає необхідність знати психологію шестирічного учня, адже різниця між такими дітьми величезна.

За визначенням психологів, шість років - початок активності механізму уяви, відображення неіснуючого. Дитина, яка діє самостійно, постійно перебуває у стані «польоту». Книги, ігри, танці, спритні рухи - усе насичене гармонією, яку ця маленька особистість намагається опанувати власноруч. Гармонійна психомоторика сприяє особистісному розвитку, допомагає пізнавати навколишній світ і себе як частину світу, що сприяє розвитку дитини.

У шестирічок механізм уяви домінує над усіма іншими. Дитина виконує величезну роботу, створюючи фантастичні образи, і живе в казковому світі. Тому завдання дорослих, особливо вчителів і батьків, які намагаються не приборкати цей механізм творчості, розвивати та вивчати його. Отже, заздалегідь, до вересня, починається підготовча робота із прийому дітей до першого класу.

Індивідуальні особливості дитини, відповідність розвитку психічних процесів її віковим нормам свідчать про «шкільну зрілість» шести- і семирічок.

Дуже довго вважалось, що критерієм готовності дитини до школи є рівень її розумового розвитку. Л. Виготський визначив, що готовністю до шкільного навчання є не стільки кількісний запас уяв, скільки рівень пізнавальних процесів.

Запропонована програма ґрунтується на ствердженні Д. Ельконіна про те, що при вивченні дітей у перехідний період від дошкільного до молодшого шкільного віку «діагностична схема має включати діагностики як новоутворень дошкільного віку, так і початкових форм діяльності наступного періоду» та об'єднуєчотири етапивизначення готовності дитини до школи: загальна, інтелектуальна, мотиваційно-вольова, особистісно-психологічна.

Загальна готовність

Загальний стан здоров'я: ріст, м'язовий тонус, зір, слух; дрібна моторика руки, графічні вміння («Графічний диктант» Д. Ельконіна); нервова система: ступінь збудження та врівноваженості; розвиток ігрової діяльності; зорово-рухова та зорово-моторна координація (тест Керна-Йєрасика)

Інтелектуальна готовність.

Рівень розвитку арифметичних умінь (тест В. Торосун); рівень розвитку механічної пам'яті (тест Д. Векслера); аналітико-синтетичні вміння («Прогресивні матриці Равена»); фонематичний слух і словниковий розвиток (тест В. Торосун); уміння встановлювати послідовність подій, рівень уваги (тест Д. Векслера); навченість (тест Т. Вітцлака); творча уява (тест Т. Вітцлака); розвиток креативних умінь.

Мотиваційно-вольова готовність

· рівень мимовільності (методики Керна-Йєрасика та Д. Векслера);

· рівень довільності(ті самі методики);

· бажання відвідувати школу (методика «Так і ні»).

Особистісно-психологічна готовність

· форми мислення (тест Т. Вітцлака);

· основні уявлення про природні та соціальні явища (тест Т. Вітцлака);

· короткочасна пам'ять;

· саморегуляція;

· емоційний стан.

У залежності від вибору тієї чи іншої концепції готовності дитини до шкільного навчання обираються основні її критерії та підбираються методики для їх діагностування. Але слід пам'ятати, що показниками готовності дитини до шкільного навчання виступає комплекс якостей і характеристик, які свідчать про досягнення в розвитку дитини. Ці показники слід розглядати як діагностичну основу навчальної, розвивальної та виховної діяльності вчителів уже в першому класі. За підсумками визначення готовності дитини до навчання у школі складаються картки, зразок яких дається в додатках до програми.

Результати готовності дитини дозволяють:

· конкретно визначити спрямованість навчання;

· отримати дані для здійснення індивідуального підходу до дитини в навчально-виховному процесі;

· скомплектувати спеціалізовані та диференційовані класи.

Під час прийому дитини до школи необхідно створити оптимальні, затишні, комфортні умови, які би сприяли спілкуванню з дитиною та батьками; варто подумати над розташуванням меблів у приміщенні приймальної комісії.

Модель «коло» є ідеальною формою для бесіди, в якій бере участь ціла група (дитина, члени комісії, батьки).

Співбесіду можна проводити за таким планом:

· Створення психологічної атмосфери.

· Бесіда з дитиною.

· Виконання завдань дитиною.

· Заповнення анкет батьками.

· Спостереження за дитиною.

· Бесіда з батьками.

· Заповнення карток.

Узагальнивши результати діагностики дітей щодо їх готовності до навчання, психолого-педагогічна комісія рекомендує.

Батькам:

· записати дитину до першого класу;

· відкласти початок навчання на рік;

· проконсультуватись у логопеда, невропатолога і т. ін.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СТЕНД

пам’ятка для батьків

Допоможіть дитині адаптуватися

- Почніть приводити .дитину до дитячого садка за два-три місяці до того, як мама вийде на роботу.

- Приводьте дитину на півтори - дві години у перші дні, бажано у час між сніданком і обідом, та не залишайте на сон і прийом їжі, адже сон і їжа — найбільш стресогенні ситуації для малюка .

- Побудьте у групі разом з дитиною, якщо вона просить про це, аби познайомити дитину з новою обстановкою й прищепити їй симпатію та довіру до вихователя.

- Включіть до раціону дитини вітаміни, свіжі овочі та фрукти. Адже через нервове напруження у період адаптації дитина ослаблена і значною мірою схильна до захворювань.

-
Вдягайте .дитину на прогулянку ретельно, аби вона не спітніла і не замерзла. Добирайте одяг, який не заважатиме її рухам.

- Дозволяйте .дитині брати з собою до дитячого садка улюблену іграшку, з нею малюку буде спокійніше.

- Цікавтеся поведінкою дитини у групі. Радьтеся з вихователями, практичним психологом, медичною сестрою, аби оминути ті чи інші проблеми.

- Не обговорюйте у присутності дитини проблеми, які пов’язані з дитячим садком чи ваші власні переживання.

Пам’ятайте, період адаптації — стрес для дитини, тому приймайте її такою, якою вона є, проявляйте якомога більше любові, терпіння, ласки та

пам’ятка для батьків

Поведінкові симптоми аутизму:

- Соціальні

Дитина може не проявляти інтерес до ігор інших дітей, може бути

жорстокою до рідних, не помічає, коли батьки йдуть чи повертаються

додому, може всіляко чинити опір, коли батьки тримають її на руках,

обіймають або цілують і т. п.

- Комунікативні

Дитина уникає візуального контакту, коли чогось хоче - направляє руку

дорослого, а не бере сама, притаманні ехолалія та вокалізація.

Поведінкові

Дитині властиві розмахування, поплескування, обертання навколо себе.

Може не цікавитися іграшкою в цілому, а лише окремою деталлю,

наприклад, колесами машинки. Любить вмикати та вимикати світло, їсть

неїстівні предмети, клацає пальцями перед очима, вловлює сонячні промені,

розмазує екскременти, знаходить способи сильної стимуляції тіла ( стрибки з

висоти).

- Моторика

Дитина має погану координацію рухів, проблеми дрібної і грубої моторики,

ходить навшпиньках, не може їздити на триколісному велосипеді або

машинці, іноді можливе слиновиділення.

- Сенсорні

Дитина чутлива до різних звуків, галасу, текстури предметів, яскравих

кольорів, а також до нових вражень і нової обстановки (не дозволяє себе

стригти, навідріз відмовляється від водних процедур, безперервно обертає

предмети близько біля обличчя).

- Чуттєві

Дитина не відчуває голоду, холоду, взимку може неохоче одягати

теплий одяг, може здаватися глухою, тому що не здригається від гучних

звуків, при цьому в інших випадках слух здається нормальним.

Самоушкодження.

Дитина б'ється головою, кусає себе, висмикує пучки волосся, зчісує або

роздряпує шкіру.

У дитини відсутнє усвідомлення небезпеки, не розпізнає ситуацій, в яких може помилитися або поранитися, відсутній страх висоти.

Дослідження показали, що дітям з аутичними проявами можуть бути

притаманні порушення шлунково-кишкового тракту (діарея, запори,

неперетравлення їжі, самообмеження у харчуванні), порушення сну, больові

синдроми, судоми.

Хочеться зауважити, що у дитини з аутизмом можуть проявлятись не

всі симптоми, зазначені вище. Якщо у роботі з дитиною ви помітили хоча б

частину з них, потрібно звернутись до спеціалістів, які проведуть діагностику.

Допоможіть дитині адаптуватися

- Почніть приводити .дитину до дитячого садка за два-три місяці до того, як мама вийде на роботу.

- Приводьте дитину на півтори - дві години у перші дні, бажано у час між сніданком і обідом, та не залишайте на сон і прийом їжі, адже сон і їжа — найбільш стресогенні ситуації для малюка .

- Побудьте у групі разом з дитиною, якщо вона просить про це, аби познайомити дитину з новою обстановкою й прищепити їй симпатію та довіру до вихователя.

- Включіть до раціону дитини вітаміни, свіжі овочі та фрукти. Адже через нервове напруження у період адаптації дитина ослаблена і значною мірою схильна до захворювань.

- Вдягайте .дитину на прогулянку ретельно, аби вона не спітніла і не замерзла. Добирайте одяг, який не заважатиме її рухам.

- Дозволяйте .дитині брати з собою до дитячого садка улюблену іграшку, з нею малюку буде спокійніше.

- Цікавтеся поведінкою дитини у групі. Радьтеся з вихователями, практичним психологом, медичною сестрою, аби оминути ті чи інші проблеми.

- Не обговорюйте у присутності дитини проблеми, які пов’язані з дитячим садком чи ваші власні переживання.

Пам’ятайте, період адаптації — стрес для дитини, тому приймайте її такою, якою вона є, проявляйте якомога більше любові, терпіння, ласки та уваги!

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СТЕНД

пам’ятка для батьків

Аби дитина не плакала

Дитина плакатиме! Це найбільший страх для батьків. Як реагувати на поведінку плаксіїв та полегшити розставання з дитиною, коли залишаєте її у садочку?

- Реагуйте спокійно і впевнено — зберігайте спокій та не показуйте дитині власних хвилювань. . Навіть якщо у цей момент ваше серце крається.

- Не говоріть голосніше - ніж дитина, та не пояснюйте їй щоразу — «Мама повернеться за дві години/п’ять хвилин».Не вживайте слів на кшталт «зараз», «сьогодні» тощо. Малюки не орієнтуються у часі, тому говоріть конкретно: «Я прийду за тобою ще до обіду», «Я заберу тебе з прогулянки». Так дитина зможе зрозуміти вас.

- Не робіть прощання тривалим. Пам’ятайте, що довше прощання, то гірше — не обіймайте чи не вмовляйте дитину довго, коли вона сильно плаче. дитина звикає до того, що Ви маєте йти.

- Вигадайте ритуал прощання —Все залежить від фантазії - Вашої та дитини. Ритуал два поцілунки у щічки, два рукостискання, плескання у долоні. Ритуал прощання має бути швидким з дотиками, обіймами тощо.

- Дотримуйтесь алгоритму дій

· прийдіть до садочка;

· перевдягніть дитину;

· виконайте ритуал прощання;

· передайте дитину вихователю

· йдіть.

- Виконуйте обіцяне:

«Я пообіцяла(в), і прийшла(в) та наголошуйте на цьому

щоразу, коли забираєте дитину з садочка.

- Запитуйте у дитини, як минув її день у садочку. Якщо вона не відповідає — не наполягайте, адже спершу ця тема може бути ненависною для дитини. Коли малюк чимось зацікавиться в садочку, він сам залюбки усе розповідатиме вам.

- Закріплюйте у дитини думку—Поясніть дитині, що у садочку весело й там вона знайде багато друзів. Про те, що вона вже доросла, і садок для неї, як винагорода. Тож їй сподобається ходити в садочок.

Усі поради мають рекомендаційний характер. Ви як батьки ліпше знаєте власну дитину, тож саме Ви знаєте, що насправді полегшить її адаптацію до дитячого садка. А якщо маєте страхи чи сумніви — порадьтеся з працівниками дитячого садка. Ми радо допоможемо!

Бажаємо успіху всім нам!!!

Кiлькiсть переглядiв: 650