Указ
Президента України Про заходи, спрямовані на забезпечення додержання прав осіб з інвалідністю

З метою забезпечення додержання та реалізації прав і свобод осіб з інвалідністю відповідно до вимог Конвенції про права осіб з інвалідністю, а також засвідчуючи повагу до сили духу та гідності цих людей, постановляю:

1. Кабінету Міністрів України, місцевим органам виконавчої влади забезпечити із залученням громадських об'єднань, які опікуються питаннями осіб з інвалідністю, проведення до 1 червня 2017 року аналізу стану виконання зобов’язань України за Конвенцією про права осіб з інвалідністю та за результатами аналізу вжити додаткових заходів щодо активізації роботи із реалізації положень названої Конвенції.

2. Кабінету Міністрів України протягом 2017 року:

1) підготувати та внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо:

особистого розгляду першими керівниками державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації заяв (клопотань) учасників антитерористичної операції, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

можливості забезпечення медичним обслуговуванням у військових медичних закладах демобілізованих учасників антитерористичної операції, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

надання права взяття на соціальний квартирний облік осіб з інвалідністю з числа внутрішньо переміщених осіб за місцем їх проживання;

компенсації особам з інвалідністю витрат на придбання виробів медичного призначення або відшкодування (у разі безоплатного надання виробів медичного призначення особам з інвалідністю) виробникам/постачальникам таких виробів вартості цих виробів;

2) забезпечити в установленому порядку належне вирішення питань імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб, зокрема шляхом розроблення відповідної державної цільової програми;

3) розробити та затвердити:

концепцію створення та розвитку системи послуг раннього втручання;

порядки організації інклюзивного навчання у дошкільних, позашкільних, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, а також зміни до порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема щодо перегляду наповнюваності класів з інклюзивним навчанням та щодо надання батькам можливості здійснювати супровід дітей з особливими потребами під час навчання в інклюзивному класі;

4) забезпечити удосконалення законодавства щодо:

порядку та умов встановлення інвалідності, передбачивши можливість встановлення причинного зв’язку інвалідності цивільних осіб з пораненням, контузією або каліцтвом, одержаними ними внаслідок бойових дій або вчиненого терористичного акту, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

забезпечення осіб з інвалідністю виробами медичного призначення з урахуванням індивідуальних потреб, зокрема, розширення переліку виробів, на які вказана категорія осіб має право, та визначення нормативів забезпечення такими виробами;

діяльності позаштатних (громадських) інспекторів державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства щодо врахування потреб осіб з інвалідністю під час проектування, будівництва, реконструкції та ремонту об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу із залученням до такої діяльності представників громадських об’єднань, які опікуються питаннями осіб з інвалідністю;

5) вжити в установленому порядку заходів щодо:

оновлення переліку технічних та інших засобів реабілітації для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, зокрема осіб з порушеннями зору;

удосконалення порядку подання до органів соціального захисту населення документів, необхідних для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації учасників антитерористичної операції, які одержали поранення, контузію, каліцтво або захворювання під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та які перебувають на лікуванні у військово-медичних закладах, госпіталях ветеранів війни, зокрема передбачивши можливість забезпечення таких осіб засобами реабілітації за зверненням керівника медичного закладу, де перебуває на лікуванні така особа;

належного фінансування з державного бюджету розвитку об’єктів Західного реабілітаційно-спортивного центру, будівництва об’єктів Всеукраїнського реабілітаційно-відновлювального спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України, а також залучення в установленому порядку на вказані цілі міжнародної технічної допомоги;

6) вирішити в установленому порядку питання щодо надання дітям з інвалідністю - учасникам фінальних змагань щорічної Всеукраїнської спартакіади «Повір у себе» – безоплатних путівок до державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» на відповідну тематичну зміну;

7) опрацювати в установленому порядку питання щодо:

можливості продовження військової служби за контрактом військовослужбовцями з числа громадян України (крім військовослужбовців строкової служби), які не досягли граничного віку перебування військовослужбовців у запасі та які під час проходження військової служби були визнані особами з інвалідністю, у разі виявлення бажання продовжувати військову службу;

визначення порядку взаємодії військових комісаріатів і центрів зайнятості державної служби зайнятості стосовно надання допомоги у працевлаштуванні учасникам антитерористичної операції, звільненим з військової служби, з числа осіб з інвалідністю;

запровадження особистої картки обліку надання невідкладної допомоги при пораненні, контузії, каліцтві та/або захворюванні із зазначенням їх причин для військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, які беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення;

визначення механізмів і джерел фінансування безоплатного діагностування інфекційних захворювань в учасників антитерористичної операції з числа осіб з інвалідністю;

запровадження ефективного механізму визначення результатів виконання роботодавцями нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю;

перегляду штатних нормативів для закладів, установ освіти, соціального захисту населення, охорони здоров'я, в яких перебувають (навчаються) діти з інвалідністю, особи з інвалідністю, з метою забезпечення врахування потреб таких осіб;

сприяння взаємодії органів виконавчої влади з Уповноваженим Президента України з прав людей з інвалідністю з питань забезпечення додержання прав осіб з інвалідністю;

удосконалення порядку надання особам з інвалідністю пристосованого житла, передбачивши, зокрема, механізм заміни житла в разі його невідповідності вимогам безперешкодного доступу та неможливості пристосування до потреб осіб з інвалідністю;

8) забезпечити:

перегляд із залученням громадських об’єднань, які опікуються питаннями осіб з інвалідністю, переліків захворювань, за наявності яких особу не може бути допущено до керування транспортними засобами та донорства, з метою усунення надмірних протипоказань для осіб з інвалідністю;

затвердження санітарного регламенту для психоневрологічних інтернатів, дитячих будинків-інтернатів, будинків-інтернатів для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю;

організацію виїзних засідань медико-соціальних експертних комісій і лікарсько-консультативних комісій закладів охорони здоров’я до інтернатних установ, в яких перебувають особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, з метою розроблення та коригування індивідуальних програм реабілітації, а також контроль за їх реалізацією;

актуалізацію стандартів надання соціальних послуг щодо навчання орієнтуванню у просторі та супроводу на робочому місці осіб з порушенням зору, здійснення стаціонарного догляду за особами зі стійкими психічними та/або інтелектуальними порушеннями;

встановлення єдиних технічних вимог та правил застосування на транспорті загального користування пристроїв для зовнішнього звукового інформування пасажирів із порушенням зору про номер і кінцеву зупинку маршруту, а також звукових та візуальних (текстових) систем у салоні транспортних засобів для інформування пасажирів із порушенням зору та слуху про зупинки;

встановлення єдиних технічних вимог та правил застосування пристроїв для звукового і тактильного дублювання сигналів світлофорів;

віднесення до пішоходів осіб, які перетинають проїзну частину автомобільної дороги, вулиці на інвалідних колясках з двигуном з визначеною швидкістю;

реформування з урахуванням міжнародного досвіду до 2022 року психоневрологічних інтернатних закладів системи соціального захисту;

реалізацію в повному обсязі заходів, передбачених Указом Президента України від 3 грудня 2015 року № 678 «Про активізацію роботи щодо забезпечення прав людей з інвалідністю», спрямованих на підтримку осіб з інвалідністю, у тому числі тих, які отримали інвалідність унаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції в Донецькій і Луганській областях та в районі її проведення, а також внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю;

9) опрацювати із залученням органів місцевого самоврядування питання щодо надання земельної ділянки Всеукраїнському реабілітаційно-відновлювальному спортивному центру Національного комітету спорту інвалідів України;

10) розглянути разом із Національним банком України та за участю Національного комітету спорту інвалідів України можливість виготовлення та випуску в обіг у встановленому порядку пам’ятної монети, присвяченої XV Літнім Паралімпійським іграм у місті Ріо-де-Жанейро (Федеративна Республіка Бразилія).

3. Обласним, Київській міській державним адміністраціям вжити за участю органів місцевого самоврядування заходів щодо:

надання соціальних послуг, зокрема соціальних послуг денного догляду, догляду вдома та підтриманого проживання, шляхом соціального замовлення;

обов’язкового врахування потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення під час будівництва, реконструкції, реставрації, ремонту, капітального ремонту об’єктів громадського та цивільного призначення, об’єктів благоустрою, дорожньо-транспортної інфраструктури, а також закупівлі транспортних засобів загального користування, зокрема шкільних автобусів, запровадження включення вимог щодо потреб осіб з інвалідністю до тендерної документації та до договорів про закупівлю відповідних товарів, робіт і послуг, договорів із розробки проектної та іншої документації;

вирішення в установленому порядку питань щодо належного рівня фінансового та кадрового забезпечення діяльності регіональних центрів з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» і дитячо-юнацьких спортивних шкіл інвалідів, які є в комунальній власності.

4. Національному агентству України з питань державної служби запровадити здійснення щорічного аналізу виконання рекомендацій про включення тематичних занять із вивчення положень Конвенції про права осіб з інвалідністю до змісту професійних програм підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, а також включення, з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідних державних органів та їх структурних підрозділів, питань щодо знання положень зазначеної Конвенції до переліку питань для перевірки знання законодавства під час проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби.

5. Національній академії державного управління при Президентові України проводити щорічний аналіз виконання Дніпропетровським, Львівським, Одеським та Харківським регіональними інститутами державного управління навчальних програм, у тому числі професійних програм підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, в частині вивчення положень Конвенції про права осіб з інвалідністю, та наявності необхідних навчально-методичних матеріалів.

6. Запропонувати органам місцевого самоврядування забезпечити вирішення в установленому порядку питань щодо:

облаштування будівель і приміщень навчальних закладів, які перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади та в яких проводитиметься зовнішнє незалежне оцінювання, з урахуванням потреб осіб з інвалідністю;

доступу користувачів з вадами зору та слуху до інформації, яка розміщується на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування та веб-сайтах підприємств, установ, організацій, що належать до сфери їх управління;

організації ведення обліку осіб з інвалідністю, які потребують забезпечення виробами медичного призначення, та поліпшення забезпечення цих осіб такими виробами;

здійснення не менш одного разу на півріччя за участю представників громадських об’єднань, які опікуються питаннями осіб з інвалідністю, правозахисників і незалежних експертів моніторингу умов проживання осіб з інвалідністю в інтернатних установах та в разі виявлення порушень вживати відповідних заходів реагування.

7. Запропонувати Національному банку України опрацювати в установленому порядку за участю громадських об’єднань, які опікуються питаннями осіб з інвалідністю, питання щодо вдосконалення законодавства в частині доступу осіб з порушеннями зору та слуху до банківських послуг, зокрема до послуг сервісних служб банків.

8. Запропонувати Центральній виборчій комісії України здійснити аналіз ситуації щодо можливості реалізації виборцями, які є особами з інвалідністю, свого права голосу на виборах і референдумах, зокрема, ураховуючи результати впровадження в Полтавській області пілотного проекту-дослідження «Оцінювання доступності виборчих дільниць для виборців з інвалідністю», та підготувати відповідні пропозиції.

9. Запропонувати Верховному Суду узагальнити практику розгляду судами справ, пов’язаних із порушенням законодавства з питань захисту прав осіб з інвалідністю, в тому числі Конвенції про права осіб з інвалідністю, та за результатами підготувати рекомендації щодо однакового застосування судами норм зазначеного законодавства при вирішенні таких справ.

10. Державному комітету телебачення і радіомовлення України забезпечувати в установленому порядку широке висвітлення заходів щодо додержання прав і свобод осіб з інвалідністю.

11. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України П.ПОРОШЕНКО

м. Київ

13 грудня 2016 року

№ 553/2016

ПРИЙМАННЯ ДІТЕЙ В ІНКЛЮЗИВНУ ГРУПУ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Дітям з особливими освітніми потребами дошкільного віку гарантоване законом право здобувати освіту в інклюзивних групах дошкільних навчальних закладів за місцем проживання. Але для України інклюзивна освіта поки що педагогічна інновація. Адміністрація та педагоги закладів лише починають набувати досвід в цьому питанні.

Отже для організації інклюзивного навчання в закладі дошкільної освіти необхідно:
• cтворювати середовище, адаптоване до потреб дітей з особливими освітніми потребами;
• добирати спеціально фахівців, зокрема асистента вихователя

• розроблювати індивідуальні програми розвитку

• проводити заходи, що виключають стихійну інтеграцію «особливих» дітей.
Інклюзивні групи в дошкільних закладах комплектують за Порядком комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах. Наповнюваність інклюзивної групи — до 15-ти осіб. У такій групі — не більше трьох дітей з особливими освітніми потребами, зокрема й з інвалідністю. Кількість дітей з ООП в інклюзивній групі залежить від складності порушення у дитини та обсягу необхідної підтримки й допомоги від дорослого. Тобто в інклюзивній групі може бути лише одна дитина, якщо їй потрібен постійний супровід.

Діти з ООП можуть перебувати в інклюзивній групі ЗДО до семи-восьми років, якщо в них є відповідний висновок психолого-медико-педагогічної консультації (треба пам’ятати, що він носить рекомендаційний характер) та/або якщо на це вказують рівень і ступінь порушення.
Приймає дітей до інклюзивних груп завідувач/директор закладу дошкільної освіти.

Батьки дитини з особливими освітніми потребами мають подати такі документи:
- заява прийняти їхню дитину до дошкільного закладу;

- медична довідка про стан здоров’я дитини з висновком лікаря про те, що вона може відвідувати

дошкільний навчальний заклад;

- довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення;

- свідоцтво про народження дитини.

Додаткові документи, необхідні для організації інклюзивної освіти:

- копія медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, наданого лікарсько-консультативною

комісією, або копія посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу;
- висновок ПМПК;

- копія індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда;

- направлення місцевого органу управління освітою.

Дітей до ЗДО приймають будь-коли протягом календарного року.
Оговоримо деякі із зазначених документів.

• Медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років (ф. 080/о) оформлює лікарсько-консультативна комісія дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання. Цей документ надають після огляду дитини за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф. 027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф. 028/о).

• Висновок ПМПК необхідний, щоб педагоги мали змогу: створити сприятливе розвивальне середовище, а також врахувати особливості психічного розвитку, можливості, потреби, навички, практичний і соціальний досвід дитини, особливості засвоєння знань.

Рекомендації ПМПК надважливі при розробленні індивідуальної програми розвитку.

В ході подальшої роботи під час індивідуального супроводу працівники ведуть щоденник спостережень, формують портфоліо дитини.

• Направлення місцевого органу управління освітою – документ, який потрібний, щоб запобігти ситуації, коли батькам (особам, які їх замінюють) можуть відмовити у зарахуванні їхньої дитини з особливими освітніми потребами до дошкільного закладу.

Проте, адміністрації закладів дошкільної освіти слід враховувати, що згідно чинного законодавства дитина з особливими освітніми потребами має право відвідувати ЗДО за місцем свого проживання без будь-яких дозволів і направлень.

Для прийому дитини до інклюзивної групи є певні протипоказання. Це: ІІІ і IV ступені порушень функцій організму, які не сумісні з перебуванням дитини в організованому колективі; усі захворювання в періоді розпалу; хронічні захворювання в стадії загострення захворювання, що потребують стаціонарного лікування; гострі інфекційні захворювання (до закінчення строку карантину).

(За матеріалами видавництва МЦФЕР)

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Актуальною проблемою корекційної педагогіки єінклюзивне навчання,тобто створення такого освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку. Тому останнім часом у світовій освітній практиці застосовується термін "інклюзія" (від англ.inclusion– включення) – процес реального включення всіх громадян, які мають труднощі у психофізичному розвитку, в активне суспільне життя. Він припускає розробку і застосування таких конкретних рішень, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь в академічному і суспільному житті.

Саме період дошкілля відіграє важливу роль у становленні особистості і є сензитивним для формування її первинного світогляду, самосвідомості, розвитку соціальних властивостей. Саме в цей час закладаються передумови майбутньої навчальної діяльності дитини, йде активний розвиток її пізнавальних можливостей. Як свідчить практика, дошкільники, які потребують корекції психофізичного розвитку, адаптуються до життя у загальноосвітніх навчальних закладах краще, ніж у спеціальних закладах. Особливо помітна різниця у набутті соціального досвіду.

У 1994 році Саламанкською декларацією уведено в міжнародний вжиток термін«інклюзія»та проголошено принцип інклюзивної освіти. Стверджуючи основні права та унікальність кожної дитини, цим документом визначено, що системи освіти (за усіма віковими групами) мають бути розроблені у відповідності з індивідуальними потребами у контексті інклюзії.

Система інклюзивної освіти включає в себе загальнонавчальні заклади середньої, професійної та вищої освіти. Інклюзивна освіта передбачає не лише активне включення й участь дітей обмеженими можливостями в навчальному процесі загальноосвітнього навчального закладу, але більшою мірою перебудову всього процесу загальної освіти як системи для забезпечення освітніх потреб всіх дітей.

В Україні проблеми інклюзивної освіти досліджують такі вчені як А.Колупаєва (автор першого в нашій державі монографічного дослідження з інклюзивної освіти), В.Бондар, А.Заплатинська, М.Кавун, Ю.Найда, Т.Сак, М.Сварник, В.Тищенко та ін. Їх теоретичні та методичні праці присвячені питанням інклюзивної освіти дітей шкільного віку. Однак, цей процес має починатись із дитячого садка. Зокрема, окремі аспекти даної проблеми відображено в працях І.Білецької, Л.Білецької, О.Завальнюк. На їхню думку, відсутність інклюзивної освіти у дошкільному віці призводить до втрати часу, необхідного для надання оперативної комплексної допомоги дитині у сензитивний період її розвитку.

На необхідність включення дітей з відхиленнями в розвитку в середовище звичайних дітей вказував ще Л.С.Виготський: "Надзвичайно важливо з психологічної точки зору не замикати аномальних дітей в особливі групи, але можливо ширше практикувати їх спілкування з рештою дітей; ...глибоко антипедагогічним є правило, згідно якого ми, з метою зручності, підбираємо однорідні колективи розумово відсталих дітей. Роблячи це, ми йдемо не тільки проти природної тенденції в розвитку цих дітей, але, що набагато важливіше, ми позбавляємо розумово відсталу дитину колективної співпраці і спілкування з іншими, посилюємо, а не полегшуємо найближчу причину, що обумовлює недорозвинення її вищих функцій".

Інклюзивна освіта передбачає готовність навчати кожну дитину, незалежно від наявності чи відсутності у неї фізичних або психічних вад, та у максимальному обсязі, що відповідає навчальній програмі того закладу або групи, які дитина відвідувала б у разі відсутності у неї будь-яких відхилень (Rogers, 1994).

Крім того, включення дітей із психофізичними вадами у групи здорових однолітків потребує ранньої діагностики, спеціального навчання, максимальної корекційної психолого-педагогічної підтримки, допомоги батьків, а також відповідного обладнання, спеціальних засобів реабілітації. Дорослі (батьки, члени сім'ї, педагоги) мають володіти вичерпною інформацією про стан здоров'я дитини, її психофізичні особливості, темпи і рівень загального розвитку. Педагогічна діагностика має проаналізувати особливості розвитку дитини, визначити її потенційні можливості, задатки та інтереси, які можуть бути використані як опорні ланки у розробленні та здійсненні корекційно-розвивальних впливів. Застосування методів педагогічної діагностики у навчанні й вихованні дітей сприяє своєчасному виявленню їхніх труднощів, цілеспрямованому аналізу поведінки й діяльності, встановленню причин відхилень у розвитку, добору засобів корекційних впливів.

Прихильники інклюзії (Hastings & Graham, 1995) зауважують, що розміщення дітей з порушеннями у розвитку у загальноосвітніх навчальних закладах усуватиме негативні стереотипи, а особисті контакти сприятимуть формуванню позитивного ставлення до осіб з особливими потреба

ми . Серед труднощів на шляху інклюзивної освіти є вірогідність, що діти виявляться не достатньо підготовленими до сприйняття своїх ровесників з особливими потребами. Причому ставлення до дітей із порушеннями розвитку може бути навіть гіршим, аніж до дітей із фізичними вадами (Townsend, Wilton & Vakilirad, 1993).

Навчальний заклад з інклюзивною формою навчання вирішує наступнізавдання:

1) створення єдиного психологічно комфортного освітнього середовища для дітей, які мають різні стартові можливості;

2) забезпечення діагностування ефективності процесів корекції, адаптації та соціалізації дітей з особливостями розвитку на етапі шкільного навчання;

3) організація системи ефективного психолого-педагогічного супроводу процесу інклюзивного навчання через взаємодію діагностико-консультативних, корекційно-розвиткових, лікувально-профілактичних, соціально-трудових напрямів діяльності;

4) компенсація недоліків дошкільного розвитку;

5) подолання негативних особливостей емоційно-особистісної сфери через включення дітей в успішну діяльність;

6) поступове підвищення мотивації дитини спираючись на її особисту зацікавленість і через усвідомлене ставлення до позитивної діяльності;

7) охорона та зміцнення фізичного й нервово-психічного здоров`я дітей;

8) соціально-трудова адаптація дітей із особливими освітніми потребами;

9) зміна суспільної свідомості щодо дітей з особливостями в розвитку.

Головнимиознакамиінклюзивного дошкільного закладу є:

1) чітке розуміння інклюзії працівниками дитячого садка та батьками у формі програмної декларації;

2) процеси, що забезпечують участь усіх дітей в основних заходах закладу;

3) регулярне проведення співбесід і консультацій з батьками з метою врахування їх думок при організації роботи закладу;

4) проведення регулярних тренінгів щодо практики інклюзії працівників дошкільного навчального закладу;

5) адекватний підбір і адаптація матеріалів для задоволення спеціальних потреб окремо узятої дитини;

6) наявність процесів, що забезпечують активну участь усіх дітей в житті закладу.

Основнимицілямидошкільної інклюзивної освіти є:

1) створення безбар’єрного середовища у навчанні:

а) відкритість і доступність як для дітей, так і для дорослих (чим більше учасників навчального процесу – управління освіти, методичні центри, загальноосвітні, спеціальні та вищі навчальні заклади, інститут післядипломної педагогічної освіти, батьківські та громадські організації тощо – тим успішнішою буде дитина);

б) технічне оснащення навчальних закладів;

в) розробка спеціальних навчальних курсів для педагогів, спрямованих на розвиток їх взаємодії з дітьми із особливими потребами;

г) спеціальні програми, спрямовані на полегшення процесу адаптації дошкільників, які потребують корекції психофізичного розвитку, у загальноосвітньому навчальному закладі;

2) розуміння специфічних чинників, від яких залежить ефективність інклюзії для дітей, які потребують корекції психофізичного розвитку;

3) розуміння ролі індивідуальних асистентів;

4) визнання необхідності і ефективності невеликих індивідуальних бесід з дитиною.

На думку Є.Ю. Плетньової, для освіти дітей із особливими потребами мають бути створені такіумови:

- регламентоване нормативно-правовими документами фінансове та юридичне забезпечення навчально-виховного процесу;

- спеціально підготовлений для роботи з «особливими» дітьми кадровий ресурс інклюзивного навчального закладу;

- матеріально-технічна база для створення безбар’єрного середовища (пандуси, підйомники, спеціально обладнані туалети, кабінети лікувальної фізкультури, психомоторної корекції, кімнати для логопедичних і корекційних занять, спортивна зала і т.п.);

- адаптовані навчальні плани й програми занять, складені спеціалістами, педагогами;

- необхідний роздатковий і дидактичний матеріал для занять із дітьми [4].

Робота в інклюзивному дошкільному закладі має відповідати наступнимпринципам:

1) визнання факту, що кожна дитина – це особистість;

2) забезпечення персоналізації індивідуальних розвивальних програм, тобто складання програм з урахуванням потреб окремо узятої дитини в рамках спільної активної діяльності і загальних цілей навчального закладу;

3) накопичення цінного методичного досвіду для надання дітям підтримки в навчанні, розвитку і активній участі в житті дитячого садка;

4) відповідна диференціація стратегій навчання для забезпечення доступу до загального навчального плану, що відповідає віку дитини;

5) забезпечення постійної адаптації дошкільного закладу до потреб дитини.

У дошкільному навчальному закладі планування корекційно-розвиткової роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку передбачає знання наступнихчинників:

- особливості дітей з відхиленнями в розвитку;

- соціальні чинники розвитку;

- форми, методи, прийоми фізичної, розумової, етичної, трудової, естетичної, екологічної освіти;

- нормативні показники функціонального і психічного розвитку дитини;

- основи індивідуального підходу до дітей з урахуванням їх мотивації, здібностей і схильностей;

- основи психотерапевтичної роботи, закономірностей цілісного педагогічного процесу, сучасних психолого-педагогічних технологій, технологій корекційно-розвиткового навчання.

Теоретичне обґрунтування проблеми організації інклюзивного навчання у дошкільному закладі дозволяє стверджувати про те, що основою дошкільної інклюзивної освіти в Україні мають стати саме центри розвитку дитини, які повинні мати для цього суттєвий потенціал, а саме:

- висококваліфіковані кадри, які володіють сучасними методиками й технологіями навчання (корекційні педагоги, психологи, логопеди, соціальні працівники і т.д.);

- незначну кількість дітей у групах, що дозволить здійснювати індивідуальний підхід до кожного;

- досвід соціалізації та адаптації дітей, які потребують корекції психофізичного розвитку, у суспільство.

Тому на часірозробка теоретичноїмоделі інноваційного дошкільного закладу, результатом якої має стати розвиток здібностей дитини, визнання відносності поняття «статистична норма», компенсація особливих потреб, створення системи підтримки, орієнтування на «функціональну норму» при організації навчання, а також залучення батьків до процесу навчання та виховання своїх дітей.

РОЛЬ ПСИХОЛОГО-МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ У РОЗВ'ЯЗАННІ ПРОБЛЕМ ІНКЛЮЗІЇ

Найпершими, хто помічає проблеми і труднощі у розвитку дошкільника, є батьки, лікарі-педіатри, вихователі. Тому дуже важливо, щоб вони не зволікали, не чекали на спонтанне усунення вади, а звернулися до фахівців. Консультацію щодо раннього розвитку дитини, створення необхідних для неї умов, а за необхідності - і допомогу можна одержати у психолого-медико-педагогічних консультаціях (ПМПК). Для цього батькам не потрібно жодних направлень і дозволів. Вони можуть відвідати ПМПК з власної ініціативи. Чим раніше дитина одержить необхідну допомогу (педагогічну, психологічну, медичну), тим легшою буде структура її дефекту, тим ліпше вона розвиватиметься.

Важливо, щоб і вихователі дошкільних закладів, і вчителі шкіл вчасно помічали проблеми поведінки дітей, труднощі у навчанні і радили батькам відвідати спеціалістів ПМПК. Саме вони допоможуть визначити, що спричинило труднощі чи вади у розвитку дитини, призвело до проблем шкільного навчання; порадять, які умови створити у сім'ї, дитячому садку, школі; нададуть корекційну допомогу або порадять спеціальний заклад для цього.

Приймати рішення про заклад для дитини з психофізичними вадами мають батьки разом із фахівцями ПМПК. При цьому необхідно врахувати дуже багато чинників, зокрема:

• вік дитини;

• категорія аномального розвитку (нозологія);

• конкретний клінічний діагноз;

• наявність супутніх відхилень;

• стан соматичного здоров'я;

• інтелектуальний ступінь;

• особливості психічного і фізичного розвитку;

• потреби і можливості дитини.

Тобто, треба рекомендувати заклад з урахуванням суто індивідуальних особливостей розвитку дитини, потреб родини.

Безсумнівно, якщо у дитини вада психофізичного розвитку є не різко вираженою, передусім для неї рекомендують інклюзивний варіант дошкільного виховання (за наявності у дошкільному закладі відповідних фахівців).

КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИХОВАТЕЛІВ ЯК ЗАПОРУКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Якщо корекційні педагоги, практичні психологи, які спеціалізуються на корекційній роботі, є компетентними щодо роботи з такими дітьми, то вихователі дошкільних закладів часто не мають ні психологічної, ні методичної готовності до інклюзії. Тому у загальноосвітніх дошкільних навчальних закладах має здійснюватися спеціальна підготовка педагогічного персоналу.

Наказом Міністерства освіти і науки України «Про створення умов щодо забезпечення права на освіту осіб з інвалідністю» від 2 грудня 2005 р. № 691 передбачено включення у навчальні плани вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації, що готують фахівців за напрямом «Педагогічна освіта», дисципліни «Основи корекційної педагогіки», яка й забезпечить професійну готовність до інклюзивної освіти. Досвід інших країн переконливо доводить, що для тих фахівців, які вже працюють у навчальних закладах, ефективними шляхами такої підготовки є курси підвищення кваліфікації, теоретичні та практичні семінари, тренінги.

Змістом такої освіти мають бути основи корекційної педагогіки і психології з певними методичними аспектами. Зокрема, вихователі мають бути компетентними у таких питаннях:

• підходи держави і суспільства до організації освіти дітей, які мають вади психофізичного розвитку;

• основні поняття корекційної педагогіки і спеціальної психології;

• особливості і закономірності розвитку різних категорій осіб з психофізичними вадами;

• комплексне психолого-педагогічне вивчення дітей;

• диференційовані та індивідуальні механізми і прийоми дошкільного корекційного навчання і виховання кожної із категорій дітей;

• зміст та методи роботи з родинами вихованців.

З метою реалізації інклюзивної освіти вихователі повинні вміти:

• здійснювати моніторинг розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань, різних видів діяльності та адекватно оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі;

• своєчасно виявляти відхилення у розвитку дошкільників та під керівництвом корекційного педагога брати участь у здійсненні правильного психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;

• здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до вихованців з вадами психофізичного розвитку;

• формувати готовність здорових дошкільників до позитивної спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції психофізичного розвитку;

• проводити роботу з батьками щодо надання їм правильної інформації про осіб з порушеннями психофізичного розвитку.

Поза всяким сумнівом, компетентність вихователів є однією з умов ефективності інклюзивної дошкільної освіти.

СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ІНКЛЮЗІЇ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

Результати досліджень багатьох науковців засвідчують, що розумовий, емоційний і соціальний розвиток дітей з психофізичними вадами прямо залежить від позитивного ставлення до них, їх розуміння і прийняття педагогами, батьками і здоровими дітьми. Сприятливе соціальне середовище є однією із вихідних умов розв'язання проблем інклюзивної освіти. Тому забезпечення такого середовища - одне із завдань психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку. Педагоги дошкільного закладу мають передусім формувати позитивне ставлення здорових вихованців до дітей з психофізичними вадами, емпатію, прийоми адекватної взаємодії. Ця робота може здійснюватися за допомогою таких методів:

• бесіда;

• переконання;

• розгляд проблемних ситуацій;

• сюжетно-рольові ігри;

• перегляд спеціально відібраних відео сюжетів.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ, ЩО МАЮТЬ ОБМЕЖЕНІ МОЖЛИВОСТІ ЗДОРОВ'Я

Якщо у дошкільному навчальному закладі серед вихованців є діти з обмеженими фізичними можливостями, доцільно створити всі необхідні умови для організації виховання і навчання таких дітей, а саме:

• організувати корекційну групу для дітей з важкими порушеннями мовлення, відкрити логопедичний пункт;

• сформувати програмно-методичну й матеріально-технічну бази;

• обладнати окремі приміщення для проведення корекційної роботи - кабінети практичного психолога та вчителя-логопеда, сенсорну кімнату.

Враховуючи ці можливості дошкільного закладу, потрібно визначити основні завдання спільної діяльності педагогів і спеціалістів у наданні допомоги дітям, що мають обмежені можливості здоров'я:

• розвиток особистості кожної дитини з урахуванням її індивідуальних фізичних і розумових можливостей;

• здійснення повноцінної соціальної адаптації у групі однолітків;

• проведення корекційно-педагогічної. психологічної роботи;

• підготовка до шкільного навчання;

• надання моральної допомоги і підтримки батькам (законним представникам) дитини, їх консультація з питань виховання у родині.

Практика показала, що розв'язати поставлені завдання можна лише спільними зусиллями колективу дошкільного закладу, родини, поліклініки, і не стихійно, а цілеспрямовано, планомірно.

Для цього у дошкільному закладі створюється група психолого-педагогічного супроводу дітей, що мають обмежені можливості здоров'я. Ця група є структурним підрозділом дошкільного закладу. До неї входять заступник завідувача з навчально-виховної роботи, медичні працівники дошкільного закладу, практичний психолог, вчитель-логопед, вихователі, інструктор з фізкультури. Метою роботи групи є об'єднання зусиль освітньої установи, дитячої поліклініки і батьків у створенні оптимальних умов для цих дітей під час їх перебування у дошкільному закладі.

У сферу діяльності групи психолого-педагогічного супроводу дітей, що мають обмежені можливості здоров'я, входить:

• виявлення таких дітей;

• проведення опитування серед батьків цих дітей (чи вони хочуть, щоб їхня дитина відвідувала дошкільний заклад, чи, навпаки, щоб вона навчалася вдома);

• здійснення патронажу родин;

• консультаційна допомога під час проходження міської психолого-медико-педагогічної комісії;

• обстеження і психолого-педагогічний супровід таких дітей у дошкільному закладі.

Після зарахування дитини у дошкільний заклад й укладання договору між дошкільним закладом і батьками (законними представниками) за згодою останніх члени цієї групи проводять обстеження дитини, за результатами якого складають індивідуальну програму її психолого-педагогічного супроводу. Потім вони розробляють гнучкий розклад занять з урахуванням індивідуальних особливостей та діагнозу дитини, циклограму роботи фахівців з цією дитиною.

Зміст роботи з дітьми цієї категорії визначають освітні програми (комплексні і парціальні), які реалізуються у дошкільному закладі. У процесі освітньої роботи фахівці здійснюють індивідуальний підхід до дітей з урахуванням їхнього діагнозу. З огляду на це фахівці групи розробляють рекомендації щодо роботи з цими дітьми для всіх педагогів дошкільного закладу.

Надзвичайно важливого значення група психолого-педагогічного супроводу дітей, що мають обмежені можливості здоров'я, надає взаємодії з батьками. Так, члени групи повинні проводити у дошкільному закладі індивідуальні і тематичні консультації, батьківські збори, тренінги, круглі столи з обміну досвідом. У ході цих заходів батьки:

• одержують усю необхідну інформацію про те, як реалізовувати програму комплексної реабілітації, створювати для дитини спокійну, доброзичливу атмосферу, правильно організовувати розпорядок дня і харчування, заняття у домашніх умовах;

• ознайомлюються з основами педагогіки і дитячої психології.

Таку роботу проводять відповідно до розробленого перспективного плану.

Група психолого-педагогічного супроводу дітей, що мають обмежені можливості здоров'я, координує діяльність усіх учасників корекційного процесу. Це дає педагогам змогу:

• колегіально визначати загальні завдання корекційно-розвивальної роботи;

• простежувати динаміку розвитку дітей за допомогою проходження психолого-медико-педагогічної комісії (двічі на рік) з метою визначення подальшого освітнього маршруту;

• здійснювати індивідуальну роботу з дітьми з урахуванням особливостей їхніх діагнозів;

• забезпечувати наступність з виконання індивідуальної програми розвитку дитини у роботі всіх фахівців.

Досвід роботи свідчить, що спеціально організований корекційний освітній про- цес, взаємозв'язок у роботі всіх фахівців з дітьми, що мають обмежені можливості здоров'я і стикаються з труднощами у навчанні, спілкуванні, поведінці, дає позитив- ні результати, а саме:

• піднімає дітей на вищі рівні розвитку;

• розвиває особистісні якості, які дають дітям змогу адаптуватися у соціумі;

• забезпечує підготовку дітей до школи.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ З ДІТЬМИ,

ЩО МАЮТЬ ОБМЕЖЕНІ МОЖЛИВОСТІ ЗДОРОВ'Я

Вихователям:

• по-доброму, турботливо ставитися до дітей з обмеженими можливостями здоров'я, показуючи приклад ставлення до таких дітей іншим вихованцям, створювати умови для їх гарного самопочуття і розвитку у дитячому садку;

• планувати і здійснювати індивідуальний підхід у всіх видах діяльності з урахуванням діагнозу дітей з обмеженими можливостями здоров'я;

• залучати дітей з обмеженими можливостями здоров'я до ігор у маленьких підгрупах, до загальних хороводних та імітаційних ігор, парних доручень, розвиваючи їх інтерес до спілкування з однолітками і збагачуючи досвід таких дітей;

• учити дітей з обмеженими можливостями здоров'я мити, витирати руки й обличчя рушником, знімати і надягати одяг, доглядати за ним, правильно сидіти за столом і користуватися столовими приборами, складати іграшки на місце і підтримувати порядок, розвиваючи навички елементарного самообслуговування та гігієни;

• співпрацювати з дітьми з обмеженими можливостями здоров'я у практичних справах (спільні ігри, трудові доручення, догляд за тваринами, рослинами тощо), сприяючи розвитку пізнавальної активності, допомагати дітям через спільну діяльність освоювати нові способи та прийоми дії;

• розвивати дрібну, артикуляційну та загальну моторику за допомогою пальчикової, артикуляційної гімнастики, чистомовок, масажу, загальнорозвивальних вправ, ігор і завдань.

Учителю-логопеду:

• проявляти увагу до дітей, створювати умови для гарного самопочуття й активності;

• здійснювати комплексний мовленнєвий розвиток, включаючи у роботу з дітьми з обмеженими можливостями здоров'я ігри та завдання на розвиток усіх компонентів мовлення (фонематичні процеси, лексичний і граматичний лад, зв'язне мовлення);

• розвивати слухову функцію (немовленнєвий, мовленнєвий слух і фонематичні процеси), зорово-просторову і рухову функції (загальну, артикуляційну, дрібну моторику);

• здійснювати розвиток розумової діяльності й емоційно-особистісної сфери.

Практичному психологу:

• приділяти особливу увагу психічному самопочуттю дітей з обмеженими можливостями здоров'я, збереженню їхнього психічного здоров'я;

• підвищувати активність дітей та їхню самостійність через індивідуальні групові заняття, спрямовані на розвиток навичок комунікативності;

• здійснювати інтелектуальний, соціально-психологічний й емоційно-вольовий розвиток дітей.

Інструктору з фізкультури:

• здійснювати диференційований підхід під час підготовки до занять (планувати індивідуальну роботу);

• створювати умови для гарного самопочуття дітей, що мають обмежені можливості здоров'я, попереджувати їх стомлюваність;

• розвивати загальну рухову активність дітей, що мають обмежені можливості здоров'я;

• розвивати різні види самостійної рухової діяльності з урахуванням рухових можливостей дітей, що мають обмежені можливості здоров'я;

• розвивати фізичні якості й рухові здібності: швидкість реакції, спритність, гнучкість, силу, витривалість, координацію;

• формувати у дітей з обмеженими можливостями здоров'я базові вміння і навички у різних іграх і вправах, елементи техніки виконання всіх основних видів рухів.

Музичному керівнику:

• створювати умови для прояву позитивних емоцій, гарного самопочуття дітей, що мають обмежені можливості здоров'я;

• здійснювати індивідуальний підхід у роботі з дітьми (зменшувати навантаження, давати посильні завдання);

• забезпечувати музичний розвиток, використовуючи у роботі рухливі ігри, ігрові завдання, рухи під музику, хороводні ігри, спів, слухання музики;

• залучати дітей, що мають обмежені можливості здоров'я, до святкових заходів, розваг, театральної діяльності, розвиваючи їхні творчі здібності.

Забезпечення права і комфортних умов на освіту дітей з обмеженими можливостями здоров’я в загальноосвітніх навчальних закладах, одержання освіти та участі в трудовій діяльності громадян, що відносяться до категорії «осіб з обмеженими можливостями здоров’я», є необхідною характеристикою демократичного цивілізованого суспільства. Розвиток сучасних інформаційних технологій, науково-технічний прогрес і глобальні зміни видів професійної діяльності різко розширили можливості соціальної інтеграції різних категорій дітей з відхиленнями в розвитку, поведінці, обмеженими можливостями здоров’я та особливими освітніми потребами. Люди, раніше приречені бути на утриманні держави, стають повноцінними членами суспільства. Кардинальне вирішення проблем забезпечення нормального розвитку і освіти даної категорії дітей вимагає суттєвих змін державної політики по відношенню до системи спеціальної освіти.

Інклюзивна освіта – перший крок до визнання ціннісної значимості і поваги до особистості кожної дитини, прийняття її індивідуальності й неповторності, забезпечення її подальшого повноцінного та гідного життя в суспільстві.

Сучасне громадянське суспільство неможливе без активного залучення всіх своїх членів у різні види діяльності, поваги прав і свобод кожної окремої людини, забезпечення необхідних гарантій безпеки, свободи і рівноправності.

Наказ МОН України від 06.02.2015 № 104/52«Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах»зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2015 року за № 224/26669

Лист МОН України від 12.10.2015 № 1/9-487«Щодо організації діяльності інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах»

Навчально-методичний посібник"Індекс інклюзії в ДНЗ"

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

У наш час відбувається пошук нових шляхів організації освіти дітей із особливими освітніми потребами. Однак, на сьогодні практично не розроблений механізм здійснення інклюзивного навчання дошкільників, які потребують корекції психофізичного розвитку. У зв`язку з цим, виникає потреба в організації особливого виду дошкільного навчального закладу, де б реалізувалась інклюзивна освіта. Це пов`язано зі специфікою методик, непідготовленістю кадрів, відсутністю спеціалістів. Адже, крім вихователя, у навчальному процесі активну участь бере помічник (асистент) вихователя, який володіє корекційно-компенсаторними технологіями. Він здійснює превентивне і корекційне сприяння, психологічні і корекційні послуги. Меншою, ніж у звичайних групах, є наповнюваність дітей. Тому виникає потреба у створенні реальних умов дошкільної інклюзивної освіти, які забезпечать дітям, починаючи з раннього віку, увесь спектр освітніх послуг, різноманітних за формою й змістом, а саме: корекційно-розвивальних, оздоровчо-лікувальних, соціально-психологічних.Актуальною проблемою корекційної педагогіки єінклюзивне навчання,тобто створення такого освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку. Тому останнім часом у світовій освітній практиці застосовується термін "інклюзія" (від англ.inclusion– включення) – процес реального включення всіх громадян, які мають труднощі у психофізичному розвитку, в активне суспільне життя. Він припускає розробку і застосування таких конкретних рішень, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь в академічному і суспільному житті.Саме період дошкілля відіграє важливу роль у становленні особистості і є сензитивним для формування її первинного світогляду, самосвідомості, розвитку соціальних властивостей. Саме в цей час закладаються передумови майбутньої навчальної діяльності дитини, йде активний розвиток її пізнавальних можливостей. Як свідчить практика, дошкільники, які потребують корекції психофізичного розвитку, адаптуються до життя у загальноосвітніх навчальних закладах краще, ніж у спеціальних закладах. Особливо помітна різниця у набутті соціального досвіду. У 1994 році Саламанкською декларацією уведено в міжнародний вжиток термін«інклюзія»та проголошено принцип інклюзивної освіти. Стверджуючи основні права та унікальність кожної дитини, цим документом визначено, що системи освіти (за усіма віковими групами) мають бути розроблені у відповідності з індивідуальними потребами у контексті інклюзії. Система інклюзивної освіти включає в себе загальнонавчальні заклади середньої, професійної та вищої освіти. Інклюзивна освіта передбачає не лише активне включення й участь дітей обмеженими можливостями в навчальному процесі загальноосвітнього навчального закладу, але більшою мірою перебудову всього процесу загальної освіти як системи для забезпечення освітніх потреб всіх дітей. В Україні проблеми інклюзивної освіти досліджують такі вчені як А.Колупаєва (автор першого в нашій державі монографічного дослідження з інклюзивної освіти), В.Бондар, А.Заплатинська, М.Кавун, Ю.Найда, Т.Сак, М.Сварник, В.Тищенко та ін. Їх теоретичні та методичні праці присвячені питанням інклюзивної освіти дітей шкільного віку. Однак, цей процес має починатись із дитячого садка. Зокрема, окремі аспекти даної проблеми відображено в працях І.Білецької, Л.Білецької, О.Завальнюк. На їхню думку, відсутність інклюзивної освіти у дошкільному віці призводить до втрати часу, необхідного для надання оперативної комплексної допомоги дитині у сензитивний період її розвитку. На необхідність включення дітей з відхиленнями в розвитку в середовище звичайних дітей вказував ще Л.С.Виготський: "Надзвичайно важливо з психологічної точки зору не замикати аномальних дітей в особливі групи, але можливо ширше практикувати їх спілкування з рештою дітей; ...глибоко антипедагогічним є правило, згідно якого ми, з метою зручності, підбираємо однорідні колективи розумово відсталих дітей. Роблячи це, ми йдемо не тільки проти природної тенденції в розвитку цих дітей, але, що набагато важливіше, ми позбавляємо розумово відсталу дитину колективної співпраці і спілкування з іншими, посилюємо, а не полегшуємо найближчу причину, що обумовлює недорозвинення її вищих функцій". Інклюзивна освіта передбачає готовність навчати кожну дитину, незалежно від наявності чи відсутності у неї фізичних або психічних вад, та у максимальному обсязі, що відповідає навчальній програмі того закладу або групи, які дитина відвідувала б у разі відсутності у неї будь-яких відхилень (Rogers, 1994).

Головною особливістю інклюзивної освіти є зміна поглядів, переконань, філософії, менталітету усіх учасників освітнього процесу: дітей, батьків, педагогів, обслуговуючого персоналу, що є важливим для створення у навчальному закладі оптимального комфортного середовища. Крім того, включення дітей із психофізичними вадами у групи здорових однолітків потребує ранньої діагностики, спеціального навчання, максимальної корекційної психолого-педагогічної підтримки, допомоги батьків, а також відповідного обладнання, спеціальних засобів реабілітації. Дорослі (батьки, члени сім'ї, педагоги) мають володіти вичерпною інформацією про стан здоров'я дитини, її психофізичні особливості, темпи і рівень загального розвитку. Педагогічна діагностика має проаналізувати особливості розвитку дитини, визначити її потенційні можливості, задатки та інтереси, які можуть бути використані як опорні ланки у розробленні та здійсненні корекційно-розвивальних впливів. Застосування методів педагогічної діагностики у навчанні й вихованні дітей сприяє своєчасному виявленню їхніх труднощів, цілеспрямованому аналізу поведінки й діяльності, встановленню причин відхилень у розвитку, добору засобів корекційних впливів. Прихильники інклюзії (Hastings & Graham, 1995) зауважують, що розміщення дітей з порушеннями у розвитку у загальноосвітніх навчальних закладах усуватиме негативні стереотипи, а особисті контакти сприятимуть формуванню позитивного ставлення до осіб з особливими потреба ми . Серед труднощів на шляху інклюзивної освіти є вірогідність, що діти виявляться не достатньо підготовленими до сприйняття своїх ровесників з особливими потребами. Причому ставлення до дітей із порушеннями розвитку може бути навіть гіршим, аніж до дітей із фізичними вадами (Townsend, Wilton & Vakilirad, 1993).

Навчальний заклад з інклюзивною формою навчання вирішує наступнізавдання: 1) створення єдиного психологічно комфортного освітнього середовища для дітей, які мають різні стартові можливості; 2) забезпечення діагностування ефективності процесів корекції, адаптації та соціалізації дітей з особливостями розвитку на етапі шкільного навчання; 3) організація системи ефективного психолого-педагогічного супроводу процесу інклюзивного навчання через взаємодію діагностико-консультативних, корекційно-розвиткових, лікувально-профілактичних, соціально-трудових напрямів діяльності; 4) компенсація недоліків дошкільного розвитку; 5) подолання негативних особливостей емоційно-особистісної сфери через включення дітей в успішну діяльність; 6) поступове підвищення мотивації дитини спираючись на її особисту зацікавленість і через усвідомлене ставлення до позитивної діяльності; 7) охорона та зміцнення фізичного й нервово-психічного здоров`я дітей; 8) соціально-трудова адаптація дітей із особливими освітніми потребами; 9) зміна суспільної свідомості щодо дітей з особливостями в розвитку.

Навчання в інклюзивних закладах дозволяє дітям набути знань про права людини (хоча їм це не викладається спеціально), а це призводить до зменшення дискримінації, оскільки діти вчаться спілкуватися один з одним, вчаться розпізнавати і приймати відмінність. Головнимиознакамиінклюзивного дошкільного закладу є: 1) чітке розуміння інклюзії працівниками дитячого садка та батьками у формі програмної декларації; 2) процеси, що забезпечують участь усіх дітей в основних заходах закладу; 3) регулярне проведення співбесід і консультацій з батьками з метою врахування їх думок при організації роботи закладу; 4) проведення регулярних тренінгів щодо практики інклюзії працівників дошкільного навчального закладу; 5) адекватний підбір і адаптація матеріалів для задоволення спеціальних потреб окремо узятої дитини; 6) наявність процесів, що забезпечують активну участь усіх дітей в житті закладу.

Основними цілями дошкільної інклюзивної освіти є: 1) створення безбар’єрного середовища у навчанні: а) відкритість і доступність як для дітей, так і для дорослих (чим більше учасників навчального процесу – управління освіти, методичні центри, загальноосвітні, спеціальні та вищі навчальні заклади, інститут післядипломної педагогічної освіти, батьківські та громадські організації тощо – тим успішнішою буде дитина); б) технічне оснащення навчальних закладів; в) розробка спеціальних навчальних курсів для педагогів, спрямованих на розвиток їх взаємодії з дітьми із особливими потребами; г) спеціальні програми, спрямовані на полегшення процесу адаптації дошкільників, які потребують корекції психофізичного розвитку, у загальноосвітньому навчальному закладі; 2) розуміння специфічних чинників, від яких залежить ефективність інклюзії для дітей, які потребують корекції психофізичного розвитку; 3) розуміння ролі індивідуальних асистентів; 4) визнання необхідності і ефективності невеликих індивідуальних бесід з дитиною.

На думку Є.Ю. Плетньової, для освіти дітей із особливими потребами мають бути створені такіумови: - регламентоване нормативно-правовими документами фінансове та юридичне забезпечення навчально-виховного процесу; - спеціально підготовлений для роботи з «особливими» дітьми кадровий ресурс інклюзивного навчального закладу; - матеріально-технічна база для створення безбар’єрного середовища (пандуси, підйомники, спеціально обладнані туалети, кабінети лікувальної фізкультури, психомоторної корекції, кімнати для логопедичних і корекційних занять, спортивна зала і т.п.); - адаптовані навчальні плани й програми занять, складені спеціалістами, педагогами; - необхідний роздатковий і дидактичний матеріал для занять із дітьми [4].

Робота в інклюзивному дошкільному закладі має відповідати наступнимпринципам: 1) визнання факту, що кожна дитина – це особистість; 2) забезпечення персоналізації індивідуальних розвивальних програм, тобто складання програм з урахуванням потреб окремо узятої дитини в рамках спільної активної діяльності і загальних цілей навчального закладу; 3) накопичення цінного методичного досвіду для надання дітям підтримки в навчанні, розвитку і активній участі в житті дитячого садка; 4) відповідна диференціація стратегій навчання для забезпечення доступу до загального навчального плану, що відповідає віку дитини; 5) забезпечення постійної адаптації дошкільного закладу до потреб дитини.

- особливості дітей з відхиленнями в розвитку;

- соціальні чинники розвитку;

- форми, методи, прийоми фізичної, розумової, етичної, трудової, естетичної, екологічної освіти;

- нормативні показники функціонального і психічного розвитку дитини;

- основи індивідуального підходу до дітей з урахуванням їх мотивації, здібностей і схильностей;

- незначну кількість дітей у групах, що дозволить здійснювати індивідуальний підхід до кожного;

- досвід соціалізації та адаптації дітей, які потребують корекції психофізичного розвитку, у суспільство.

РОЛЬ ПСИХОЛОГО-МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ У РОЗВ'ЯЗАННІ ПРОБЛЕМ ІНКЛЮЗІЇ

• вік дитини;

• категорія аномального розвитку (нозологія);

• конкретний клінічний діагноз;

• наявність супутніх відхилень;

• стан соматичного здоров'я;

• інтелектуальний ступінь;

• особливості психічного і фізичного розвитку;

• потреби і можливості дитини.

КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИХОВАТЕЛІВ ЯК ЗАПОРУКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

• підходи держави і суспільства до організації освіти дітей, які мають вади психофізичного розвитку;

• основні поняття корекційної педагогіки і спеціальної психології;

• особливості і закономірності розвитку різних категорій осіб з психофізичними вадами;

• комплексне психолого-педагогічне вивчення дітей;

• зміст та методи роботи з родинами вихованців.

З метою реалізації інклюзивної освіти вихователі повинні вміти:

• здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до вихованців з вадами психофізичного розвитку;

СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ІНКЛЮЗІЇ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

• бесіда;

• переконання;

• розгляд проблемних ситуацій;

• сюжетно-рольові ігри;

• перегляд спеціально відібраних відео сюжетів.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ, ЩО МАЮТЬ ОБМЕЖЕНІ МОЖЛИВОСТІ ЗДОРОВ'Я

• організувати корекційну групу для дітей з важкими порушеннями мовлення, відкрити логопедичний пункт;

• сформувати програмно-методичну й матеріально-технічну бази;

• розвиток особистості кожної дитини з урахуванням її індивідуальних фізичних і розумових можливостей;

• здійснення повноцінної соціальної адаптації у групі однолітків;

• проведення корекційно-педагогічної. психологічної роботи;

• підготовка до шкільного навчання;

• виявлення таких дітей;

• здійснення патронажу родин;

• консультаційна допомога під час проходження міської психолого-медико-педагогічної комісії;

• обстеження і психолого-педагогічний супровід таких дітей у дошкільному закладі.

• ознайомлюються з основами педагогіки і дитячої психології.

Таку роботу проводять відповідно до розробленого перспективного плану.

• колегіально визначати загальні завдання корекційно-розвивальної роботи;

• здійснювати індивідуальну роботу з дітьми з урахуванням особливостей їхніх діагнозів;

• забезпечувати наступність з виконання індивідуальної програми розвитку дитини у роботі всіх фахівців.

• піднімає дітей на вищі рівні розвитку;

• розвиває особистісні якості, які дають дітям змогу адаптуватися у соціумі;

• забезпечує підготовку дітей до школи.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ З ДІТЬМИ,

ЩО МАЮТЬ ОБМЕЖЕНІ МОЖЛИВОСТІ ЗДОРОВ'Я

Вихователям:

Учителю-логопеду:

• проявляти увагу до дітей, створювати умови для гарного самопочуття й активності;

• здійснювати розвиток розумової діяльності й емоційно-особистісної сфери.

Практичному психологу:

• здійснювати інтелектуальний, соціально-психологічний й емоційно-вольовий розвиток дітей.

Інструктору з фізкультури:

• здійснювати диференційований підхід під час підготовки до занять (планувати індивідуальну роботу);

• розвивати загальну рухову активність дітей, що мають обмежені можливості здоров'я;

Музичному керівнику:

• здійснювати індивідуальний підхід у роботі з дітьми (зменшувати навантаження, давати посильні завдання);

Навчально-методичний посібник"Індекс інклюзії в ДНЗ"

Нормативно-правові документи з інклюзивної освіти

Ø Закон України "Про дошкільну освіту" (стаття 16, стаття 18) (із змінами)

Ø Лист Міністерства освіти і науки України від 02.06.2016 № 1/9-279 "Щодо сприяння розвитку мережі дошкільних навчальних закладів (груп) різних типів та форм власності"

Ø Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року №530 "Про внесення змін до Положення про дошкільний навчальний заклад"

Ø Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року № 531 зміни до Постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997р. № 346 "Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам" та Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 p. № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників"

Ø Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 року № 545 "Про затвердження Положення про інклюзивно -ресурсний центр"

Ø Наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 06 лютого 2015 року № 104/52 "Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах"

Ø Наказ Міністерства освіти і науки України від 20 травня 2016 року № 544

"Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 04 листопада 2010 року № 1055"

Ø Лист Міністерства освіти і науки України від 12 жовтня 2015 року № 1/9 – 487 "Щодо організації діяльності інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах"

Ø Обласний освітній проект "Розвиток інклюзивної освіти в Харківській області" схвалений рішенням колегії Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації 29 березня 2017 року

Пріоритетні завдання у 2017/2018 навчальному році

• впорядкування мережі дошкільних навчальних закладів відповідно до потреб населення

• забезпечення вільного доступу дітей до дитячих садків, створення додаткових місць

• урізноманітнення моделей організації дошкільної освіти, у т.ч. для дітей особливими потребами та інвалідністю (впровадження інклюзивної освіти у дошкільних навчальних закладах)

• максимальне охоплення дітей дошкільною освітою

• дотримання державного освітнього стандарту

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛИСТ

від 12.10.2015 р. N 1/9-487

Департаменти (управління) освіти і науки (молоді та спорту) обласних, Київської міської державних адміністрацій

Щодо організації діяльності інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах Міністерство освіти і науки надсилає інструктивно-методичні рекомендації щодо організації діяльності інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах. Просимо довести зазначену інформацію до відома працівників обласних, районних (міських) управлінь (відділів) освіти і науки, керівників та педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів.Додатки: на 5 арк.

Заступник Міністра - керівник апарату

О. Дерев'янко

Додаток
до листа МОН
12.10.2015 N 1/9-487

Інструктивно-методичні рекомендації
щодо організації діяльності інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах Інструктивно-методичні рекомендації розроблено з метою реалізації Закону України "Про дошкільну освіту", Положення про дошкільний навчальний заклад, Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах (Порядок N 104/52) та інших нормативно-правових актів, що регламентують розвиток інклюзивної освіти. Інклюзивні групи можуть створюватися у дошкільних навчальних закладах України незалежно від підпорядкування та форми власності. Особливістю організації інклюзивної групи в дошкільному навчальному закладі є забезпечення рівного доступу до дошкільної освіти дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю. Навчально-виховний процес здійснюється на основі застосування особистісно-орієнтованих методів навчання з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей. Рішення про утворення інклюзивної групи (груп) у дошкільному навчальному закладі, незалежно від підпорядкування та форми власності, приймається керівником дошкільного навчального закладу за погодженням із засновником (власником) на підставі заяви батьків дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, або особи, яка їх замінює. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право вибирати територіально найближчий до місця проживання дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю дошкільний навчальний заклад, в якому дитина буде здобувати дошкільну освіту. До заяви батьків або осіб, які їх замінюють, додаються: медична довідка про стан здоров'я дитини з висновком лікаря, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад, довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтво про народження, висновок психолого-медико-педагогічної консультації, копія посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" або копія медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років (виданого лікарсько-консультативною комісією), копія індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда.

Комплектуються інклюзивні групи відповідно до нормативів, визначених Положенням про дошкільний навчальний заклад та Порядком комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах (Порядок N 104/52), санітарно-гігієнічних норм і правил утримання дітей у дошкільних навчальних закладах з урахуванням вікових (одновікові, різновікові), сімейних ознак та особливих освітніх потреб дітей і побажань батьків або осіб, які їх замінюють.

Адміністрація дошкільного навчального закладу інформує батьків дітей, що відвідують заклад щодо особливостей інклюзивного навчання, цілей та завдань, переваг інклюзії для всіх суб'єктів навчально-виховного процесу.

Для батьків проводяться тематичні бесіди та надаються вичерпні роз'яснення щодо врахування особливостей розвитку дітей з особливими освітніми потребами, залучених в інклюзивні групи. Це сприятиме формуванню батьківської компетентності у спілкуванні з дітьми під час обговорення питань, що виникають унаслідок спілкування та групової взаємодії в дитячому колективі. Поінформованість всіх батьків сприятиме формуванню інклюзивних цінностей, що забезпечить дружню і позитивну атмосферу, сприятливу для всіх дітей.

Для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу, наповнюваність інклюзивних груп має становити до 15 дітей, з них 1 - 3 дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, в залежності від складності порушення.

Виховна робота з дітьми з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, має бути направлена на їх соціалізацію, формування позитивної самооцінки тощо. Особливістю навчально-виховного процесу інклюзивної групи є його індивідуалізація і диференціація. Здійснюється навчально-виховний процес в інклюзивних групах відповідно до Базового компонента дошкільної освіти за програмами та навчально-методичними посібниками, затвердженими в установленому порядку МОН, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю.

Відповідно до висновку та рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації, група фахівців дошкільного навчального закладу (група фахівців індивідуального супроводу дитини) (вихователь-методист, вихователі, асистент вихователя, практичний психолог, вчитель-дефектолог, медична сестра та інші) із обов'язковим залученням батьків дитини, або осіб, які їх замінюють, розробляють індивідуальну програму розвитку дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю та здійснюють відповідний психолого-медико-педагогічний супровід цих дітей. Залучення батьків до написання програми забезпечить їх інформування про потенційні можливості дитини, динаміку її розвитку та врегулює низку суперечливих питань, які можуть виникати між батьками та педагогами в навчально-виховному процесі. Склад групи фахівців індивідуального супроводу дитини визначається керівником дошкільного закладу і затверджується відповідним наказом.

У разі необхідності на етапі вивчення дитини з особливими освітніми потребами та планування роботи з нею можуть залучатися інші фахівці інших навчальних закладів, навчально-реабілітаційних центрів, психолого-медико-педагогічних консультацій тощо. Основні завдання команди фахівців індивідуального супроводу дитини:

1. Збір інформації про особливості дитини, її інтереси, труднощі і обмеження, освітні потреби з метою визначення та реалізації належної підтримки, вжиття адекватних заходів, залучення додаткових фахівців.

2. Всебічне обговорення особливостей (труднощів) розвитку дитини з урахуванням інформації різних фахівців з метою визначення характеру та причин відхилень в розвитку та поведінці; прийняття консолідованого рішення про специфіку змісту освіти і навчання з урахуванням рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації.

3. З'ясування потенціалу розвитку дитини, актуалізація її позитивних особистісних якостей.

4. Розробка та реалізація Індивідуальної програми розвитку дитини.

5. Моніторинг динаміки загального психічного розвитку дитини, консультування і вирішення складних, конфліктних ситуацій.

6. Ведення документації (щоденник спостережень), що відображає актуальний розвиток дитини, динаміку її стану, рівень шкільної успішності; збір портфоліо. Індивідуальна програма розробляється на 3 місяці, на основі програм, у тому числі спеціальних, рекомендованими МОН України для дошкільних навчальних закладів, з відповідною їх адаптацією до особливих потреб дитини і затверджується керівником дошкільного навчального закладу. З метою її коригування та доповнення, індивідуальна програма переглядається щомісячно. Невід'ємною складовою процесу розроблення індивідуальної програми розвитку є оцінка динаміки розвитку дитини з особливими освітніми потребами, збирання відомостей про її успіхи (дитячі роботи, результати спостережень педагогів тощо). Оцінка динаміки розвитку дитини є індикатором ефективності навчально-виховного процесу та підґрунтям для подальшого планування цілей і завдань. Відповідальність за реалізацію індивідуальної програми розвитку покладається на всіх членів групи фахівців (групи індивідуального супроводу дитини). Відстеження перебігу виконання цілей та завдань, окреслених в індивідуальній програмі розвитку, покладається на методиста дошкільного навчального закладу. При складанні індивідуальної програми розвитку дитини педагоги в першу чергу аналізують відповідність вимог програми та методів, що використовуються на занятті, актуальним і потенційним можливостям дитини з особливими освітніми потребами. Індивідуальна програма розвитку дитинимістить такі розділи:

1.Загальна інформація про дитину:ім'я та прізвище, дата народження, телефони батьків, адреса проживання, проблема розвитку (інформація про особливі освітні потреби), дата зарахування дитини до дошкільного навчального закладу.

2.Наявний рівень розвитку дитини(відповідно до висновку психолого-медико-педагогічною консультації). Група фахівців протягом 1 - 2 місяців (в залежності від складності порушення) вивчає можливості та потреби дитини, фіксує результати вивчення: її вміння, сильні якості та труднощі, у чому їй потрібна допомога; інформація щодо впливу порушень розвитку дитини на її здатність до навчання (відомості надані психолого-медико-педагогічною консультацією). Вся інформація повинна бути максимально точною, оскільки вона є підґрунтям для подальшого розроблення завдань.

3.Освітні послуги. В індивідуальній програмі розвитку дитини передбачається до 10 корекційно-розвиткових занять на тиждень в залежності від віку дитини та з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю. Фіксується розклад занять з відповідними фахівцями (вчителем-дефектологом, практичним психологом та іншими спеціалістами), вказується кількість і тривалість таких занять з дитиною.

4.Адаптації/модифікації.При складанні індивідуальної програми розвитку необхідно проаналізувати, які адаптації та модифікації слід розробити для облаштування середовища, застосування належних методів, матеріалів, іграшок, обладнання, урахування сенсорних та інших потреб дитини. Модифікація -трансформує характер подачі матеріалу шляхом зміни змісту або концептуальної складності навчального завдання. Наприклад, скорочення змісту навчального матеріалу; модифікація цілей і завдань, прийнятних для конкретної дитини, корекція завдань, визначення змісту, який необхідно засвоїти. Адаптація -змінює характер подачі матеріалу, не змінюючи зміст або концептуальну складність навчального завдання. Зокрема, можуть використовуватись такі види адаптацій: пристосування середовища (збільшення інтенсивності освітлення в групових кімнатах, де є діти з порушеннями зору; зменшення рівня шуму в групі, де навчається слабочуюча дитина, забезпечення її слуховим апаратом); адаптація матеріалів (адаптація дидактичних посібників, ігрових, наочних та інших матеріалів тощо). Для забезпечення особистісно-орієнтованого підходу та організації корекційно-розвиткової роботи в інклюзивній групі штатним розписом дошкільного навчального закладу передбачається 1 ставка асистента вихователя на 1 інклюзивну групу. За письмовою заявою батьків, або осіб, які їх замінюють, адміністрація дошкільного навчального закладу може надати дозвіл щодо участі у навчально-виховному процесі асистента дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, волонтерів, фізичний та психічний стан здоров'я яких дозволяє здійснювати зазначену функцію на громадських засадах або за рахунок коштів громадських організацій та інших джерел, не заборонених законодавством. Крім того, батьки або особи, які їх замінюють, можуть самостійно виконувати функцію асистента дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, або визначати особу, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє здійснювати зазначену функцію на волонтерських засадах. Батьки, або інші особи, які здійснюють функцію асистента дитини з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, мають проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди, з оформленням особової медичної книжки встановленого зразка. Особові медичні книжки повинні зберігатися у медичному кабінеті. Засновник (власник) дошкільного навчального закладу забезпечує підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та атестацію педагогічних працівників відповідно до специфіки роботи інклюзивної групи, сприяє провадженню інноваційної діяльності.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Закону України "Про освіту"

щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг Верховна Рада України постановляє:

1. Внести до Закону України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1996р., № 21, ст. 84 із наступними змінами) такі зміни:

1) у частині першій статті 3:

в абзаці першому слова "на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах" замінити словами "на освіту в усіх навчальних закладах, у тому числі на безоплатну освіту в державних і комунальних навчальних закладах", а слова "місця проживання та інших обставин" - словами "особливих освітніх потреб, місця проживання та інших ознак"; абзац четвертий після слова "заочною" доповнити словами "дистанційною, індивідуальною"; доповнити абзацом п’ятим такого змісту: "створенням належних умов для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням їхніх індивідуальних потреб в умовах інклюзивного навчання";

2) абзац другий статті 6 доповнити словами "у тому числі доступність для осіб з особливими освітніми потребами освітніх послуг, зокрема інклюзивного навчання, за місцем проживання";

3) статтю 7 доповнити частиною другою такого змісту: "Особам з особливими освітніми потребами забезпечується право на навчання за допомогою найбільш доступних для таких осіб мови, методів і способів спілкування, зокрема навчання жестовою мовою, шрифтом Брайля";

4) частину першу статті 14 доповнити абзацами дванадцятим і тринадцятим такого змісту: "забезпечують доступ осіб з особливими освітніми потребами до державних і комунальних навчальних закладів шляхом створення безперешкодного середовища відповідно до законодавства за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів; забезпечують підвезення учнів, вихованців з особливими освітніми потребами до місця навчання і додому, у тому числі шкільними автобусами, пристосованими для перевезення дітей, які пересуваються на кріслах колісних";

5) доповнити статтею 23-1 такого змісту: "Стаття 23-1. Забезпечення реалізації права на освіту осіб з особливими освітніми потребами

1. Особа з особливими освітніми потребами - це особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення права на освіту, сприяння розвитку особистості, поліпшення стану здоров’я та якості життя, підвищення рівня участі у житті громади.

2. Інклюзивне навчання - це система освітніх послуг, що забезпечує реалізацію права на освіту осіб з особливими освітніми потребами, а також їх соціалізацію та інтеграцію в суспільство. Психолого-педагогічна, корекційно-розвиткова та інша допомога особам з особливими освітніми потребами в системі освіти надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням їхніх потреб, визначених в індивідуальній програмі розвитку особи з особливими освітніми потребами.

3. Індивідуальна програма розвитку особи з особливими освітніми потребами - це документ, що забезпечує індивідуалізацію навчання особи з особливими освітніми потребами, визначає перелік необхідних психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових та інших послуг і засобів для розвитку дитини, який розробляється групою фахівців з обов’язковим залученням батьків чи інших законних представників дитини";

6) частину сьому статті 36 викласти в такій редакції:"7. Для здобуття загальної середньої освіти створюються вечірні (змінні) школи, інклюзивні та/або спеціальні класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами, а також класи, групи з очною, заочною, дистанційною формами навчання при загальноосвітніх школах. Загальноосвітні навчальні заклади на підставі письмового звернення особи з особливими освітніми потребами, її батьків чи законних представників створюють інклюзивні та/або спеціальні класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами";

7) статтю 40 доповнити частиною четвертою такого змісту: "4. Професійна підготовка або перепідготовка осіб з особливими освітніми потребами у професійно-технічних навчальних закладах здійснюється за рахунок бюджетних коштів у межах обсягу державного замовлення з урахуванням медичних показань і протипоказань для подальшої трудової діяльності таких осіб. Вибір форм і методів професійної підготовки проводиться згідно з висновками спеціалістів медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичних закладів";

8) у частині третій статті 42: абзац перший після слова "заочна" доповнити словом "дистанційна"; в абзаці другому слово "умови" замінити словами "рівні умови";

9) частину другу статті 48 після слова "заочною" доповнити словом "дистанційною";

10) у статтю 61 включити частину третю такого змісту: "3. Фінансування у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку додаткових корекційно-розвиткових занять (послуг) та придбання спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку, визначених індивідуальною програмою розвитку особи з особливими освітніми потребами, здійснюється за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами, коштів місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством".

2. Цей Закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування Президент України П.ПОРОШЕНКО м. Київ 23 травня 2017 року № 2053-VIII

Кiлькiсть переглядiв: 346

Версія для друку

КЗ "ПЕРВОМАЙСЬКИЙ ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (ЯСЛА-САДОК) №5 "МАЛЯТКО" КОМБІНОВАНОГО ТИПУ ПЕРВОМАЙСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Система шкільного менеджменту School Champion

Указ
Президента України Про заходи, спрямовані на забезпечення додержання прав осіб з інвалідністю

ПРИЙМАННЯ ДІТЕЙ В ІНКЛЮЗИВНУ ГРУПУ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИХОВАТЕЛІВ ЯК ЗАПОРУКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ІНКЛЮЗІЇ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ, ЩО МАЮТЬ ОБМЕЖЕНІ МОЖЛИВОСТІ ЗДОРОВ'Я

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИХОВАТЕЛІВ ЯК ЗАПОРУКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ІНКЛЮЗІЇ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

Нормативно-правові документи з інклюзивної освіти

Пріоритетні завдання у 2017/2018 навчальному році

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛИСТ

від 12.10.2015 р. N 1/9-487

ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Закону України "Про освіту"

Указ Президента України Про заходи, спрямовані на забезпечення додержання прав осіб з інвалідністю

ПРИЙМАННЯ ДІТЕЙ В ІНКЛЮЗИВНУ ГРУПУ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИХОВАТЕЛІВ ЯК ЗАПОРУКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ІНКЛЮЗІЇ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ, ЩО МАЮТЬ ОБМЕЖЕНІ МОЖЛИВОСТІ ЗДОРОВ'Я

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИХОВАТЕЛІВ ЯК ЗАПОРУКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ІНКЛЮЗІЇ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

Нормативно-правові документи з інклюзивної освіти

Пріоритетні завдання у 2017/2018 навчальному році

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛИСТ

від 12.10.2015 р. N 1/9-487

ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Закону України "Про освіту"

Указ
Президента України Про заходи, спрямовані на забезпечення додержання прав осіб з інвалідністю